вход | регистрация | забыл пароль
подписаться на рассылку:

Система безоплатної правової допомоги: вивчення ключових проблем та особливостей на прикладі Харківської області

28.03.08 | Кобзін Д. О.

Проблема створення діючої системи безоплатної правової допомоги в Україні є актуальною вже не перший рік. Згідно з даними офіційного сайту Спілки адвокатів України (www.cay.org.ua), в Україні налічується 11 млн осіб, які потребують такої допомоги. Відповідно до положень ст.59 Конституції України кожен має право на правову допомогу, й у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно [1]. Право на ефективні засоби правового захисту закріплено й у ст. 13 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка була ратифікована Україною, а також у цілій низці інших нормативно-правових актів, зокрема Кримінально-процесуальному кодексі України та Законі України «Про міліцію» [2-5].

На основі іноземного досвіду у сфері надання безоплатної правової допомоги та аналізу умов і особливостей реалізації права на безоплатну правову допомогу в Україні було підготовлено проект Концепції формування системи безоплатної правової допомоги. Ця Концепція була схвалена на засіданні Національної Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права, а після цього — Президентом України. З метою апробації положень Концепції було розпочато реалізацію пілотного проекту з надання безоплатної правової допомоги у містах Харкові, Білій Церкві та Хмельницькому.

Але зазначимо, що успіх кожного проекту, особливо в соціальній сфері, значною мірою залежить від своєчасної та кваліфікованої соціальної експертизи проблеми та існуючих тенденцій, на зміну яких спрямовано проект. Саме для опису та оцінки ситуації, що склалася у сфері безоплатної правової допомоги, Харківським інститутом соціальних досліджень було проведене комплексне дослідження стану системи безоплатної правової допомоги в Харківському регіоні.

З метою вивчення щоденного надання безоплатної правової допомоги, а також визначення основних проблем у цій сфері, дослідницькою групою було застосовано цілий арсенал соціологічних методів. Окрім соціологічного опитування населення м. Харкова, слідчих та осіб, які відбувають покарання, за допомогою фокус-груп було вивчено думку адвокатів та суддів, а також проведено контент-аналіз кримінальних справ у харківських районних судах і в апеляційному суді. Порівняння результатів, отриманих за допомогою різних методів, надало нам можливість підійти до розгляду проблеми надання безоплатної правової допомоги з різних боків, врахувати думку всіх учасників процесу та, відповідно, отримати уявлення про реальний стан речей у цій сфері.

Згідно з даними дослідження, суттєвих покращень у галузі дотримання прав людини в Україні за останні три роки не відбулося. Майже половина опитаних серед населення м. Харкова (51,2 %) вважають, що ситуація залишилася на тому ж рівні, а ще 36 % вважають — що вона погіршилася в тій або іншій мірі (20,9 % вважають, що ситуація стала значно гіршою, а 15,5 % — дещо гіршою). І хоча згідно з опитуванням працівників міліції, 50 % слідчих упевнені, що ситуація з дотриманням прав людини змінилася на краще, 42 % вважають, що ця ситуація не змінилася.

Існує значна потреба в інформації щодо права на отримання, особливостей процедури та обов’язків держави у галузі надання безоплатної правової допомоги. Як учасники кримінального процесу, так і пересічні громадяни досить часто мають розмите уявлення про те, якими саме нормативними актами та положеннями регламентується надання безоплатної правової допомоги, що, в свою чергу, детермінує порушення процесу її надання.

Cлід відзначити, що значна кількість опитаних зіштовхуються з необхідністю захищати свої права. П’ята частина населення м. Харкова (24,6 %) стикалася з такою необхідністю кілька разів, 12,7 % — один раз і 8,7 % постійно. Саме тому проблему надання безоплатної правової допомоги багато опитаних вважають вельми актуальною. Так, 84,4 % населення м. Харкова вказують на важливість проблеми безоплатної правової допомоги. До їх думки приєднуються 76 % слідчих та 85 % ув’язнених. Більшість опитаних вважають, що в першу чергу безоплатна правова допомога потрібна при кримінальному звинуваченні. На це вказують 56,1 % населення, 74 % ув’язнених та слідчих. Також слід відзначити, що згідно з даними опитування та думкою адвокатів ув’язнені потребують усіх видів безоплатної правової допомоги більше, ніж інші групи громадян.

Досить велика кількість опитаних вважають безоплатну правову допомогу недоступною: 41,2 % — серед населення, 35,9 % ув’язнених та 19 % слідчих. Більше ніж половина опитаних вважають, — деякі види безоплатної правової допомоги не існують в Україні. Зазначимо також, що більшість опитаних взагалі не мають досвіду отримання безоплатної правової допомоги, будують своє уявлення та відношення до неї, спираючись на досвід інших осіб. Так, 84,6 % опитаних серед населення та 76,8 % серед ув’язнених ніколи не отримували такого виду допомоги. Переважна більшість слідчих (74 %) також ніколи не отримували безоплатної правової допомоги. В той же час, серед слідчих втричі більший відсоток осіб, які отримували безоплатну правову допомогу декілька разів — 21 %.

Але отримати безоплатну правову допомогу – це тільки половина справи. Нажаль, у багатьох випадках безоплатна правова допомога може більше нашкодити ніж допомогти. Саме тому, в ході дослідження було проведено оцінювання того, наскільки якісною є безоплатна правова допомога у Харківський області. Результати доводять, що оцінка якості безоплатної правової допомоги знаходиться у прямій залежності від того, хто саме і за яких обставин її надавав. Так, більше ніж половина опитаних мешканців м. Харкова (52,6 %) оцінили якість отриманої юридичної допомоги як високу, з них 8,5 % респондентів вважають її дуже високою. При цьому слід зазначити, що у половині випадків безоплатна правова допомога надавалася у формі “консультації”, “знайомим юристом”. Зовсім протилежні оцінки якості наданої безоплатної правової допомоги були отримані під час опитування засуджених осіб. Так, на думку 60,6 % опитаних, допомога була неякісною. Причому у більшості випадків, тут був адвокат, призначений органами дізнання або судом.

Більше ніж половина опитаних мешканців м. Харкова (52 %) та 28 % опитаних слідчих не вбачають якихось недоліків у безоплатній правовій допомозі, з якою вони стикалися. Але 33 % слідчих та 14 % мешканців м. Харкова відзначають, що в ході надання безоплатної правової допомоги адвокат є неуважним до свого клієнта. Ще 20 % опитаних серед населення вважають, що безоплатний адвокат не є дисциплінованим. Ув’язнені у першу чергу звертають увагу на те, що безоплатний адвокат був байдужим до їх проблем (15,8 %), не досить ефективним (8,1 %), та наводять факти, коли безоплатна правова допомога діяла проти їх інтересів (6,1 %).

Таким чином, дані дослідження дозволяють констатувати, що сьогодні існує значна недовіра до безоплатної правової допомоги як з боку пересічного громадянина, так і з боку працівника міліції. Це підтверджується іншими даними опитування. Так, 28 % опитаних слідчих однозначно б відмовилися від послуг безоплатного адвоката, а ще 31 % скоріше б відмовилися, ніж скористалися його послугами, навіть при їх затриманні. Тієї ж думки 30,6 % опитаних мешканців м. Харкова. Зазначимо, що обидві групи опитаних відмовилися від безоплатної правової допомоги за ідентичними мотивами — відсутність віри у старанність безкоштовного адвоката, юриста (55,7 % серед населення та 65 % слідчих); та відсутність віри у те, що така допомога може бути кваліфікованою (24,5 % населення та 20 % слідчих). Практично кожен п’ятий опитаний вважає, що безоплатна правова допомога може бути скоріше шкідливою, аніж корисною.

Ще одним важливим фактором, який суттєво впливає на доступність безоплатної правової допомоги є процес інформування про право на неї, та процедуру її отримання в ході кримінального розслідування. Так, вивчення того, як саме відбувається інформування заарештованих та затриманих про гарантовані Конституцією права на отримання захисту, показало, що 72,7 % засуджених не розповідали про їх права. Ще 20,3 % засуджених зазначили, що їм дали швиденько проглянути папірець, де було щось написано про їх права, але самі права не роз’яснювали. Й лише 7 % респондентів відповіли, що їм було повідомлено про їх права. Серед тих, котрі були поінформовані про їх права, тільки 21,8 % були повідомлені про право на вільний вибір захисника своїх прав. Про право захищати свої права особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту повідомили 21,3 % респондентів. Цю, досить прикру картину доповнює те, що можливість звернутися до послуг безоплатного адвоката 41,4 % опитаних ув’язнених отримали лише під час судового розгляду. Ще 22,7 % респондентів цієї категорії отримали таку можливість на етапі ознайомлення з матеріалами справи; 19,4 % — при висуненні обвинувачення; 8,6 % — з моменту першого допиту до висунення обвинувачення і лише 7,9 % респондентів отримали таку можливість з моменту затримання до першого допиту.

Проведений в ході дослідження аналіз кримінальних справ показав, що більш ніж у половині справ (64 %) відбувається добровільна відмова звинуваченого від захисту. Але розгляд мотивів відмови в ході опитування показав, що окрім дійсного небажання захищатися за допомогою адвоката, 40,2 % опитаних в’язнів відмовилися під впливом працівників міліції. Слід також зазначити, що 31,3 % опитаних ув’язнених “вирішували проблеми з законом за допомогою хабаря, а ще 31,3 % отримували пропозиції на таке “вирішення”, але відмовились.

Результати інтерв’ювання дають можливість зробити висновок, що у слідчих є певні установки, які негативно впливають на їх поведінку при наданні інформації та доступу до правової допомоги. Третина опитаних слідчих виправдовують ненадання безоплатної правової допомоги особам, які поводять або поводили себе «неналежним» чином, зокрема: особу застали під час скоєння тяжкого злочину — 29 % опитаних, особа чинить опір під час затримання — 30 %, або ж перешкоджає встановленню істини у справі — 31 %. Кожен п’ятий слідчий (22 %) взагалі виправдовує ненадання такої допомоги, якщо особа відмовляється співпрацювати з органами дізнання та слідства.

У ході дослідження кримінальних справ було також проаналізовано тип захисника, якого залучають до справ. Так, у 13 % справ брали участь захисники за призначенням. Майже всі випадки їх участі — це виконання вимог ст. 45 КПК України про обов’язкову участь адвоката у справі. У більшості справ — 17 % — це участь адвоката за угодою.

Разом з тим, слід відзначити, що сьогодні залучити адвоката до справи за призначенням є певною проблемою для слідчих. Так, тільки 16 % слідчих вважають, що є адвокати, готові з’явитися в будь-який час за їх неформальним проханням для участі у справі за призначенням. 51 % опитаних вказують, що на це згодні тільки їх добре знайомі адвокати, а 33 % — що взагалі таких адвокатів немає.

Таким чином, дані дослідження дозволяють констатувати той факт, що сьогодні в Україні відсутній ефективний механізм інформування про право на правовий захист та його реалізації, що особливо виражається недоліках надання безоплатної правової допомоги. Саме тому, розгляд питань, пов’язаних із забезпеченням громадян безоплатною правовою допомогою, кидає нові виклики Уряду України, Міністерству юстиції України, правоохоронної системі та Раді з координації реформи безоплатної правової допомоги, подолання яких стане важливим кроком з наближення до сучасних стандартів життя та інтеграції до ЄС.

Література:
1. Конституція України /Відомості Верховної Ради (ВВР).- 1996, N 30, ст. 14
2. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини/Збірка договорів
3. Ради Європи. Парламентське видавництво.: Київ, 2000 – стор 27 – 64.
4. Кримінальний кодекс України/ Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131
5. Закон Украины "Про міліцію" (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1993.- №12.- с. 14.