вход | регистрация | забыл пароль
подписаться на рассылку:

Дотримання прав працівника міліції (результати соціологічного дослідження)

28.03.08 | Кобзін Д. О.

Курс України на розбудову правової демократичної держави вимагає докорінної зміни призначення, принципів та пріоритетів у діяльності органів внутрішніх справ. У правовій демократичній державі міліція – це вже не карально-охоронна сила, а демократичний інститут, невід’ємна частина суспільства, покликана захищати законні права й інтереси конкретної особи, гарантувати людині безпечні умови життя.

В той же час, проблема дотримання та захисту прав, свобод громадян України в ході правоохоронної діяльності повинна мати певний фундамент, яким є захищеність та ступінь дотримання прав самих працівників ОВС. Досвід розвитку поліцій країн Європи наглядно демонструє, що права людини та ефективність стають пріоритетами поліцейської діяльності тільки у разі, коли права самих поліцейських є захищеними [1]. У першу чергу це стосується права на життя, права на гідні умови роботи, права на соціальне забезпечення та права на справедливу винагороду. Дотримання цих прав працівників ОВС визначає ступінь задоволеності працею, плинність кадрів і кількість порушень дисципліни і законності, що припускаються ними.

Саме тому, знання реальної ситуації із захищеністю прав працівників ОВС є необхідною умовою розроблення адекватної стратегії вдосконалення цієї сфери. Досвід показує, що серед методів, за допомогою яких можна ефективно проводити вивчення стану дотримання прав працівників міліції, найбільш перспективним та надійним є соціологічне опитування.

Саме з цією метою, працівниками робочої групи Харківського інституту соціальних досліджень та Харківського національного університету внутрішніх справ було проведено вибіркове анонімне опитування працівників ОВС. Дослідження проводилось за квотною вибіркою у Донецькій, Київській, Кіровоградській, Львівській, Одеській, Рівненській, Харківській областях та в м. Київ. В ході дослідження були опитані 3000 працівників 17 ключових служб органів внутрішніх справ.
Серед маси цікавих результатів, які були отримані у ході дослідження, особливий інтерес, на наш погляд, викликають дані, стосовно того, як захищені таки права як право на життя та право на справедливу винагороду труда. Cаме вони належать до таких прав, від зобов’язань за якими держава не може відступати ні за будь-яких умов.

Разом з тім, зауважимо, що працівник міліції постійно знаходячись на передньому краю боротьби зі злочинністю за своїми функціональними обов’язками повинен у разі необхідності піддавати своє життя та здоров’я ризику для того, щоби зупинити, розкрити злочин, або затримати правопорушника. Статистика доводить, що починаючи з 1991 року, за часи незалежності України, у процесі виконання службових обов’язків загинуло 926 працівників міліції, з них безпосередньо в боротьбі зі злочинністю - 280. Крім того, протягом цього часу було поранено 6262 правоохоронця, серед них 4147 - безпосередньо у протистоянні злочинності. Тільки за сім місяців 2007 року МВС втратило 12 своїх працівників, троє з яких загинули, знешкоджуючи злочинців, а дістали поранення - 175, з них 142 – в боротьбі зі злочинністю. Таким чином, питання забезпеченості права на життя працівника міліції є дуже болючим, гострим та потребуючим глибокого вивчення. Саме тому, нами було здійснене дослідження думки працівників міліції з питань, які є важливими складовими дотримання їх права на життя. Це - нормативно-правове забезпечення оперативно-службової діяльності, увага до цього питання керівництва МВС України і органів внутрішніх справ, професійна підготовка, забезпечення зброєю, спецзасобами, засобами захисту, обмундируванням відповідно до сезону.

Згідно з даними опитування, три чверті працівників міліції рано або пізно, з різною частотою, але все ж таки зіштовхуються з погрозою тілесних ушкоджень, або смерті в ході виконання службових обов’язків. Слід зазначити, що 28,0% працівників міліції відзначили, що зіштовхуються із загрозою життю та здоров’ю в своїй повсякденній діяльності (серед них - 14,6% опитаних - щодня, а ще 13,4% - кілька разів на тиждень). Життю та здоров’ю ще 30,6% респондентів загрожують кілька разів на рік. Досить рідко з такою погрозою (один раз на кілька років) зіштовхуються 16,6% опитаних; 24,9% респондентів відповіли, що такого практично ніколи не було. Найнебезпечнішими службами в органах внутрішніх справ сьогодні є патрульно-постова (28,4% опитаних вказали, що зіштовхуються із загрозою життю практично щодня), ізолятори тимчасового тримання (32,8%), підрозділ «Беркут» (17,1%), відділ по боротьбі з незаконним оборотом наркотиків (16,7%), служба дільничних інспекторів міліції (18,0%).

Іншим професійним ризиком, з яким з різною частотою мають справу працівники міліції, є ризик зараження інфекційними захворюваннями. Не секрет, що в кримінальному середовищі є досить розповсюдженими цілий ряд захворювань, серед яких одним із самих небезпечних є туберкульоз. За обов’язком служби працівник міліції зобов’язаний брати участь у затриманнях, конвоюванні, допитах заражених осіб, перебувати в місцях їхнього компактного тримання, вступати з ними в безпосередній контакт. Опитування показало, що 24,1% правоохоронців зіштовхуються з погрозою зараження інфекційними захворюваннями постійно. Ще 28,4% опитаних оцінили частоту такої погрози як часту. Таким чином, 52,5% опитаних часто піддають своє здоров’я ризику зараження в ході здійснення своїх професійних обов’язків. Ще 30,6% опитаних відзначили, що рідко зіштовхуються з такою ситуацією. І тільки 16,9% практично ніколи не піддавались небезпеці зараження під час роботи.

Є очевидним той факт, що ключову роль у тому, як відбувається забезпечення права працівника міліції на життя, грає і повинне грати Міністерство внутрішніх справ України. Опитані нами працівники міліції вважають, що керівництво МВС повинне цікавитися існуючим положенням справ і здійснювати цілеспрямовану роботу з поліпшення ситуації. У той же час, як показало опитування, значна частка опитаних міліціонерів (64,1%) досить критично оцінює зусилля керівництва МВС з забезпечення їх права на життя. Так, 26,5% опитаних відкрито говорить про те, що керівництво МВС не робить усього можливого в цьому напрямку, а ще 37,6% - схильні думати, що «скоріше не робить, чим робить». 26,9% опитаних схильні вважати, що все ж скоріше керівництво робить все можливе для забезпечення захисту життя своїх співробітників, і тільки 9,0% абсолютно впевнені в цьому. Аналіз двовимірних розподілів показав, що думка працівників міліції різних служб, їх віку, вислуги, звання та регіону по цьому питанню істотно не відрізняється.

Іншим, важливим питанням нашого дослідження було прохання до працівників міліції оцінити матеріальний стан їхніх родин у даний момент. Отримані дані шокують. Трохи менше чверті опитаних (23, 4 %) вказали, що грошей не вистачає навіть на самі необхідні продукти. Ще 55, 1 % опитаних вказують, що всі гроші родини йдуть на продукти й покупку необхідних недорогих речей. Те, що в основному грошей вистачає, але придбати товари тривалого використання (телевізор, холодильник, меблі) важко, вказали 18, 1 % опитаних працівників міліції. Тільки 3 % респондентів погодилися з висловленням, що вони живуть забезпечено, але не в змозі придбати машину або квартиру, а ще 0, 9 % указали, що можуть дозволити собі практично все. Таким чином, ситуація що сьогодні склалась, призвела до того, що на грані, або за гранню бідності перебувають 78, 5 % працівників міліції.

Як окрему проблему слід виділити добробут молодого фахівця. Не секрет, що ОВС не перший рік випробовує серйозний кадровий дефіцит, і з кожним роком стає усе складніше залучити на службу й удержати молодих фахівців. Сьогодні, в умовах уже сформованих ринкових відносин, широкої поінформованості, молодь, що йде на службу в ОВС припускає, що на якийсь час їм доведеться стикнутися з певними труднощами. Очевидно, що чим менше людина служила в ОВС, тим менше його досвід, цінність його діяльності, а відповідно й рівень матеріальної винагороди за працю. Щоб перевірити цю гіпотезу, ми звернулися до цифр, як оцінюють свій добробут працівники з різним стажем роботи, вислугою в ОВС.

Дані дослідження нещадні й указують на те, що, на жаль, незважаючи на численні декларації з боку попереднього міністра внутрішніх справ про декілька підвищень окладів працівників міліції, положення в якому сьогодні перебуває міліціонер, крім як «скрутним» не назвеш. Особливо пригнічує положення рядового складу. Так, серед опитаних рядового складу міліції кількість тих, кому не вистачає грошей на саме необхідне становить 42, 1 %. Ще 52, 6 % указують, що всі засоби йдуть на продукти й необхідні недорогі речі. Таким чином, 94, 7 % рядового складу міліції оцінюють положення своєї родини як те, що межує з бідністю.
Іншим, досить важливим питанням соціального забезпечення діяльності працівника міліції є те, наскільки він забезпечений житлом. Сьогодні тема житла є однієї з найважливіших, не тільки тому, що його наявність і якість визначає якість життя й статус людини, але й тому що ріст цін на нерухомість із кожним роком робить її все більше й більше актуальною для багатьох.

Проведене опитування працівників міліції показує, що в органах внутрішніх справ недостача житла стала дійсною проблемою. Так, 41, 5 % опитаних указали, що їхня родина не має власної квартири (будинку). Ще 21, 7 % респондентів проживають разом з родичами й мають потребу в додатковому житлі. Особливо високий відсоток працівників, що не мають житла, серед молодих співробітників ОВС. Так, більше половини (53, 5 %) працівників у віці до 29 років не мають ніякого власного житла. Ще 22, 9 % цієї вікової категорії проживають у родичів і мають потребу в поліпшенні житлових умов.
Незначно, але все-таки краще ситуація серед працівників вікової категорії 30 - 39 років. Відсоток зовсім що не мають житла серед них нижче - 34, 7 %. Практично стільки ж (20, 7 %) проживають у родичів.

Однак відсутність житла в працівника міліції сьогодні - лише частина проблеми. Особливу соціальну напругу й невдоволення викликає те, що значна кількість респондентів навіть не уявляють як можуть зважитися їхньої проблеми з житлом у майбутньому. Люди втратили почуття перспективи й надію на позитивне рішення. Так, 31, 4 % опитаних не бачить ніякої перспективи щодо рішення цієї проблеми. Причому особливо високий відсоток цієї категорії серед працівників у віці до 40 років (33 %), тобто саме тих, хто в цьому бідує гостріше всього.

Вирішуючи повсякденні проблеми, багато хто змушений орендувати житло, віддаючи за це чималу частку й без того невеликої заробітної плати. До такому, найбільш ефективному варіанту рішення проблеми прибігають 92, 6 % тих, у кого житла немає взагалі.
Ще раз помітимо, що люди практично зневірилися в те, що держава їм допоможе. Досить мало тих, хто сподівається на одержання службового житла. Відсоток таких украй малий у будь-якої вікової категорії. Найбільш оптимістичні в цьому питанні ті, хто молодше 29, однак і серед них їх усього лише 8, 2 %.
Ресурси власних родин у більшості також не дозволяють сподіватися на житло, отримане в спадщину або звернутися по допомогу до батьків. На це може сподіватися тільки кожний десятий.

Деяка кількість працівників ще має надію на одержання безкоштовної чергової квартири від МВС або міськвиконкому. Найбільше таких серед респондентів у віці до 29 років (15, 2%), трохи менше у віковій категорії 30 - 39 років (11, 2 %), ще менше серед тих кому за 40 (7, 5 %).
Приблизно такі ж цифри по тим, що сподіваються придбати квартиру або будинок у кредит. Так, 86, 7 % респондентів указали, що вони не очікують ні того, що їм дадуть кредит, ні того, що вони зможуть його виплатити.

Саме порушення ключових прав людини по відношенню до працівника міліції – тобто відсутність справедливої винагороди за труд, постійна погроза життю, неможливість отримати гідні умови проживання викликають внутрішній конфлікт, певним чином детермінують зниження мотивації до ефективної роботи, дотримання прав людини, підвищують плинність кадрів. Так, дослідження показало, що 82, 4 % опитаних у тому, або іншому ступені погодилися з твердженням, що «більшість працівників міліції з вислугою більше 10 років залишаються на службі тільки заради одержання міліцейської пенсії».

У той же час, 71, 1 % опитаних не погодилися із твердженням, що працівник міліції, що вийшов на пенсію, почуває себе соціально захищеним. Сьогодні в міліцейській пенсії найбільш привабливим фактором залишається те, що її можна одержати завдяки вислузі. Більшість же сподіваються при виході на пенсію, використати її просто як додатковий доход, але продовжувати працювати десь ще.

Розгляд причин звільнення з органів внутрішніх справ протягом останніх 3 років дозволяє помітити, що найбільша кількість людей звільняється з ОВС за власним бажанням. Ця цифра стабільна протягом декількох років, вона перевищує 6500, що є приблизно половиною від кількості знову прийнятих на службу в ОВС України осіб. Тобто на кожних двох прийняті на службу в ОВС, доводиться приблизно один, що звільняється відтіля за власним бажанням. Статистика показує, що другим за значимістю фактором, що визначає звільнення з ОВС є вік. Поверхневий розгляд співвідношення кількості осіб, прийнятих на службу й звільнених зі служби в ОВС України, дозволяє зробити висновок, що з кожним роком у МВС в середньому стає на 2329 працівників менше. З огляду на те, що це ледве більше 1 % від загальної кількості осіб, що перебувають на службі в ОВС, можна вважати ці втрати припустимими. Однак при більш ретельному розгляді стає зрозуміло, що серед тих, хто звільнився переважно працівники, які володіють професійним досвідом, знаннями й зв’язками. Крім того, негативною тенденцією є триваючий відтік з МВС працівників з юридичною освітою.

Таким чином, результати дослідження наочно показують, що сьогодні держава не виконує своїх обов’язків по відношенню до представників важливого соціального інституту. Існує нагальна потреба в розробці та фінансуванні державних програм, спрямованих на дотримання прав чисельної професійної групи, саме від якої залежить спокій повсякденного життя громадян. В іншому разі, продовжиться поширення кримінальних практик, коли порушення цих прав буде компенсуватись латентною корисною або іншою нелегітимною діяльністю [2, 3].

Література:
1. Essential Text on Human Rights for the Police. Edited by Ralph Crawshaw, Leif Holmstrom. Kluwer Law International. 2001. – 330 p.
2. Протизаконне насильство в органах внутрішніх справ: соціологічний та історійко-правовий аналіз/Соболєв В. О., Ярмиш О. Н., Мартиненко О. А., КобзінД. О., Рущенко І. П., Свєженцева Ю. О., Левченко К. Б., Бєлоусов Ю. Л., Захаров Є. Ю., Бущенко А.П. – Харків.: ХНУВС-ХПГ, 2005 – 212 с.
3. Корупція в діяльності ДАІ: результати соціологічного моніторингу/ СвєженцеваЮ.О., Сердюк О.О., Бєлоусов Ю. Л., Кобзін Д. О., Черноусов А. М. – Харків.: ХІСД, 2007. – 112 с.