вход | регистрация | забыл пароль
подписаться на рассылку:

Генеральний контролер місць позбавлення волі у Франції

13.02.12 | Андрій Черноусов | www.cglpl.fr

Генеральний контролер місць позбавлення волі у Франції

Вслід за ратифікацією Факультативного протоколу до Конвенції ООН з попередження катувань, іншого жорстокого, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження та покарання (ФПКПК), який було прийнято 18 грудня 2002 року на 25 сесії Генеральної Асамблеї ООН, резолюція A/RES/57/199, Парламент Франції прийняв закон (loiN°2007-1545), яким запровадив позицію «Генерального контролера місць позбавлення волі» (Contrôleur général des lieux de privation de liberté) — незалежний державний орган, який відповідає за контроль над усіма місцями, де люди позбавлені волі, і слідкує за дотриманням усіх основоположних прав цих людей. Парламент надав йому статус незалежного державного органу.

Враховуючи викладене, Генеральний контролер має виконувати всі свої завдання із повною незалежністю:

• Йому не може наказувати жоден державний орган;

• Його призначають терміном на 6 років, його повноваження не можна ані припинити, ані продовжити;

• Його не можливо притягнути до кримінальної відповідальності за погляди та висловлювання або дії, які він виконує під час реалізації свого мандату;

• Йому заборонено обіймати інші державні посади, та бути обраним до представницьких органів.

Генеральний контролер має допоміжний персонал із розмаїттям експертиз, який складається з:

• Генерального секретаря;

• 12 штатних «контролерів»;

• 9 «контролерів – сумісників», які виконують експертну роботу;

• 4 помічників, які виконують організаційно-адміністративні функції.

Генеральний контролер та вся його команда зобов’язані дотримуватися режиму конфіденційності. Вони також зобов’язані бути безсторонніми, незаангажованими неупередженими.

Зона відповідальності: місця несвободи

Генеральний контролер має право у будь-який час, по всій території Франції, відвідувати кожне місце несвободи, де люди позбавлені волі: тюрми, лікарні, де люди залишаються без їхньої згоди, місця попереднього утримання чи митного затримання, центри затримання іноземців, транспортні засоби для конвоювання осіб, позбавлених волі.

Центральні завдання: турбота про дотримання основоположних прав

Генеральний контролер відстежує гідність поводження з людьми, які утримуються у місцях несвободи. Він має 3 головні завдання:

• Бути впевненим, що природні права людини дотримані;

• Бути впевненим , що існує добрий баланс між дотриманням основоположних прав людини, яка позбавлена волі, та дотриманням громадського порядку та безпеки;

• І, насамкінець попереджати будь-яке порушення основоположних прав людини.

В межах цього завдання, Генеральний контролер опікується умовами проживання у центрах попереднього ув’язнення чи госпіталізації, а також умовами праці основного та допоміжного персоналу, з метою здійснення впливу на ефективність та природу взаємовідносин між людьми, які позбавлені волі.

Способи та інструменти

• Генеральний контролер за власним розсудом обирає місця, до яких він/його команда здійснюватимуть візити;

• Візити можуть бути планові (у цьому випадку, керівник місця несвободи попереджається за декілька днів) чи позапланові;

• Керівництво установи не може заперечувати проти візиту, окрім таких серйозних випадків, як загроза національній безпеці, стихійне лихо чи серйозні проблеми у місці несвободи, наприклад, масові заворушення;

• Генеральний контролер може отримувати будь-яку інформацію чи документ, що є необхідними для виконання його завдань;

• Генеральний контролер надсилає відповідальним міністрам звіти про здійснені візити, а також рекомендації щодо опублікування вказаного звіту;

• Генеральний контролер може здійснювати власні розслідування;

• Генеральний контролер може вносити подання прокурору чи відповідальним керівникам про факти порушень прав людини з метою їх усунення та покарання осіб, причетних до цього.

Щороку, він подає зведений публічний звіт Президенту та Парламенту Республіки.

Додаткові інструменти

• Генеральний контролер має право вимагати від прокуратури проведення відповідного розслідування, якщо йому стануть відомі дані, які містять склад злочину;

• Він також має право вимагати притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих посадових осіб за службові провини.

 

Генеральний контролер має право у будь-який час відвідувати будь-яке з 5000 місць несвободи:

• тюрми;

• психіатричні лікарні;

• камери поліцейських дільниць;

• камери для утримання порушників митного законодавства;

• бокси тримання підсудних у судах;

• камери для тримання осіб, які відбувають адміністративне покарання;

• зони очікування (наприклад, міжнародних аеропортів);

• спеціалізовані навчальні заклади.

 Персональні звернення до Генерального контролера

 Якщо в особи є бажання повідомити про ситуацію:

• у який можливо порушуються права людини чи права особи, позбавленої волі;

• яка торкається способу поводження стосовно утримуваних осіб в установі або службі.

Однак, Генеральний контролер не має права втручатися у хід судового розгляду справи та оцінювати судові рішення.

 Хто може подати скаргу до Генерального контролера?

 • Будь-яка фізична особа: особи позбавлені волі, їх родичі, захисники, свідки, представники персоналу та будь-хто з місць несвободи;

• Громадські асоціації чи будь-яка юридична особа, чиєю метою є захист та дотримання прав людини.

Скарга може бути подана Генеральному контролеру, депутату Парламенту чи іншому незалежному адміністративному органу. Генеральний контролер також може розпочати розслідування за власною ініціативою.

 У якій спосіб можна подати скаргу Генеральному контролеру?

 • Надіславши її на поштову адресу;

• Безпосередньо під час візиту особа, позбавлена волі, має право вимагати конфіденційної зустрічі із Генеральним контролером чи з одним з його штатних контролерів.

Інформація про такі візити розміщується на інформаційних дошках таких установ, а також у кімнатах для здійснення побачень.