вход | регистрация | забыл пароль
подписаться на рассылку:

У Херсоні ділилися досвідом громадського контролю за міліцією

04.04.13 | Наталія Козаренко
19.03.2013 р. у херсонському прес-клубі «Новий день» відбулась прес-конференція на тему: «Розвиток громадського контролю за правоохоронними органами. Досвід Херсонської області».

Відкриваючи захід, заступник голови Громадської ради при УМВС України в Херсонській області Олена Микитась наголосила, що, починаючи з 2008 року на Херсонщині впроваджуються ініціативи з організації моніторингу дотримання конституційних прав та свобод громадян в діяльності МВС України через діяльність членів Громадської ради. А останнім часом – ще й завдяки роботі в рамках проекту «Дотримання прав людини – через запровадження системи громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів в Херсонській області», що здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Наталія Козаренко, регіональний координатор по взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відзначила, що у 2012 році, завдяки ініціативі громадських організацій та підтримки керівництва УМВС в Херсонській області, на Херсонщині відновила свою роботу мобільна група з моніторингу дотримання конституційних прав та свобод громадян в діяльності МВС України.

Андрій Черноусов, провідний експерт Харківського інституту соціальних досліджень (ХІСД) заявив, що для проведення ефективної реформи Міністерства внутрішніх справ України необхідно змінити методику оцінки роботи міліції: відмовитися від існуючої системи кількісних показників та запровадити опитування населення – щоб з’ясувати, наскільки мешканці України довіряють міліції та наскільки безпечно вони почуваються у власній країні.

Під час прес-конференції було презентовано видання ХІСД «Оцінка діяльності міліції за допомогою громадської думки». Це перша в Україні спроба оцінити діяльність органів внутрішніх справ та рівень злочинності в країні за допомогою соціологічного дослідження. Особливістю дослідження є його національний масштаб та можливість провести порівняння ситуації в різних регіонах.

Основні тези виступаючих:

Провідний експерт Харківського інституту соціальних досліджень Андрій Черноусов: «Основним критерієм оцінки діяльності міліції повинна стати громадська думка».
Втілюючи ідею створення альтернативної системи оцінки діяльності міліції в Україні, Харківський інститут соціальних досліджень у співпраці з Міністерством внутрішніх справ та за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» провів пілотне всеукраїнське дослідження «Оцінювання міліції за допомогою громадської думки». У його рамках було опитано 15 тисяч респондентів у 349 населених пунктах в усіх 25 областях України (вибірка 600 респондентів для кожного регіону).
Цим опитуваннями ми хотіли показати МВС України (у доповнення до існуючої системи оцінювання рівня злочинності і діяльності міліції) інший, більш об’єктивний критерій – оцінку з боку громадян.
Проведене опитування дає чітке уявлення про те, як суспільство сприймає міліцію і що потрібно зробити для посилення взаємодії міліції з населенням.
До найбільш важливих висновків дослідження можна віднести:
- Рівень побоювань громадян помірно високий і суттєво зростає, коли вони залишають звичне оточення (свій будинок, квартиру, двір). Більш ніж третина опитаних почуваються в небезпеці, виїжджаючи за межі району проживання. Слід зазначити, що страх стати жертвою злочину в суспільстві є значним – так, 64,6% опитаних побоюються стати жертвою будь-якого злочину взагалі.
- Більшість опитаних вважають рівень злочинності незмінним протягом останнього року. На це вказали більш ніж половина опитаних.
- Підсумком поширеності побоювань, широкого спектра явищ, що турбують громадян, і незмінної криміногенної обстановки є доволі невисока оцінка ефективності роботи міліції з боку громадян. Так, тільки чверть опитаних (25,2%) оцінює роботу міліції України як ефективну. Понад половина (51,3%) вказує на її неефективність.
- Дослідження показало істотну закритість і «невидимість» діяльності міліції для місцевої громади. Так, більш ніж половина опитаних не знає нічого про свого дільничного, а три чверті – про начальника райвідділу свого району.
- Оцінюючи те, як поводяться працівники міліції в ході спілкування із громадянами, більшість респондентів зазначає, що чемно (64,5%). Водночас п’ята частина опитаних зіштовхнулися з байдужним ставленням (24,9%), а практично кожний десятий (9,3%) – із брутальністю.
- Результати дослідження показують, що рівень довіри до державних інститутів загалом є дуже низьким. Так, тільки кожний четвертий опитаний (25,9%) зазначив, що довіряє міліції. Однак, незважаючи на доволі невисокі показники довіри, міліція входить у трійку суспільних інститутів, яким довіряють більшою мірою.
- У результаті опитування було виявлено досить значну групу респондентів, які готові допомагати міліції в будь-якій ситуації (28%).
- До міліції звертаються менш ніж дві третини жертв злочинів (61,8%). Відповідно, про значну частину злочинів жертви не повідомляли міліцію (38,2%).
- Стосовно безпосередніх жертв злочинів опитування показує, що найчастіше респонденти ставали жертвами крадіжок. Так, у загальній кількості потерпілих частка жертв різноманітних крадіжок становить 38,8%. Так, наприклад, кількість жертв кишенькових крадіжок становить 60 на 10 тис. населення.

Регіональний координатор по взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, координатор проекту «Дотримання прав людини – через запровадження системи громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів в Херсонській області» Наталія Козаренко: «Громадянське суспільство України констатує, що система правоохоронних органів досі не стала тим гарантом захисту прав людини та основоположних свобод, яким вона задекларована у законодавчих актах».
Не зменшується кількість фактів побиття і катування громадян посадовими особами, загибелі громадян у підрозділах міліції, вчинення затриманими актів самогубства у місцях несвободи. Правоохоронними органами, не зважаючи на чисельні протести правозахисних та міжнародних організацій, активно практикуються протиправне дактилоскопування громадян за вибірковим принципом належності до певної групи, зняття приватної інформації з їх мобільних телефонів, необґрунтовані огляди автотранспорту та обшук житла.
Такий стан речей поглиблюється відсутністю національних превентивних механізмів запобігання катуванням, механізму незалежного і ефективного розслідування скарг громадян щодо протиправних дій правоохоронців, фактичним руйнуванням вже напрацьованих форм громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів, пасивністю органів прокуратури.
Розуміючи необхідність зміни існуючої ситуації на краще, громадські та правозахисні організації України вбачають за необхідне встановити сталий громадський контроль за діями державних органів, в тому числі – консолідувати зусилля у налагодженні постійного громадського моніторингу дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів як однієї з форм громадського контролю.
Громадський моніторинг дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів є однією з форм громадського контролю у сфері охорони державою прав людини та забезпеченні законності в особі правоохоронних органів під час здійснення їх професійної діяльності.
Метою громадянського моніторингу є створення умов, за яких правоохоронні органи виконують свої функції згідно з принципами верховенства права, підконтрольності та прозорості для громадянського суспільства; вивчення стану забезпечення правоохоронцями захисту прав та свобод; своєчасне запобігання та припинення порушень прав та основоположних свобод з боку держави.
Предметом громадського моніторингу є відповідність діяльності правоохоронних органів задекларованим державою цілям та коригування цієї діяльності; здійснення функцій правоохоронних органів в галузі забезпечення прав людини; реалізація інтересів окремих груп людей в ході діяльності правоохоронних органів.
Ефективність громадського моніторингу забезпечується:
- одночасним застосуванням декількох механізмів громадського контролю (звернень, інформаційних запитів, опитувань, громадських слухань, громадської експертизи тощо);
- професійністю виконавців та заздалегідь розробленою стратегією;
- використанням різних за змістом та походженням інформаційних ресурсів;
- участю громадян та інститутів громадянського суспільства з декількох регіонів;
- наявністю інформаційної кампанії, підтримкою процесу моніторингу з боку представників ЗМІ.
Мобільні групи з моніторингу дотримання конституційних прав та свобод громадян в діяльності МВС України були створені за наказом МВС від 31 серпня 2006 року № 894 «Про організацію діяльності постійно діючих мобільних груп з моніторингу забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2006 р. за № 1130/13004.
В 2010 році мобільні групи, через зміну ставлення керівництва МВС, фактично припинили свою діяльність, в тому числі і в Херсонській області.
Майже повне припинення діяльності мобільних груп практично позбавило суспільство можливості не тільки продовжувати роботу по приведенню спецустанов міліції до європейських стандартів, а і взагалі контролювати дотримання прав громадян у цих місцях обмеження волі, чим створилося підґрунтя для поступового повернення органами правопорядку до ганебного досвіду безпідставного затримання громадян та порушення термінів їх тримання у місцях несвободи.
За більше, ніж 6 років регулярних моніторингових візитів до підрозділів внутрішніх справ, залучені до складу мобільних груп представники громадськості набули необхідного практичного досвіду обстежень ізоляторів тимчасового тримання та кімнат для затриманих і доставлених, що стало запорукою не лише неупередженого, але й компетентного контролю за дотриманням прав громадян в органах внутрішніх справ.
Саме активна робота мобільних груп у 2005-2009 роках та принципова позиція їх членів щодо неприпустимості перебування громадян у непристосованих місцях несвободи, призвели до кардинального покращення побутових умов перебування громадян в ІТТ, забезпечення належного харчування і медичного обслуговування затриманих, постійного підтримання у камерах належного санітарного стану тощо.
В Херсонській області станом на 19.03.2013 року є 18 ізоляторів тимчасового утримання (ІТТ), з них працюючих – 8 (3 – ліквідовано, 7 – закриті для проведення капітального ремонту через не відповідність європейським стандартам утримання). 3 ІТТ – Херсонський міський, Голопристанський і Бериславський, після проведення капітальної реконструкції, максимально відповідають нормам утримання осіб.
В 2012 завдяки ініціативі громадських організацій та за підтримки керівництва УМВС в Херсонській області МГ відновили свою роботу. Протягом 2012 – 2013 року були здійснені візити у 8 райвідділів. Пропозиції та зауваження МГ направлені до керівництва РВ та УМВС для прийняття заходів.
На нашу думку, широке залучення в районах області активістів організацій громадянського суспільства та журналістів дасть можливість розглянути роботу правоохоронців в цілому по області та дозволить проаналізувати вплив дієвого громадського контролю, як гаранта існування відповідальної і підпорядкованої суспільству правоохоронної системи.