6 червня відбулася презентація дослідження «Права людини в процесі подолання наслідків війни: результати опитування 2024». Харківський інститут соціальних досліджень опитав громадян України, які потреби виникли у них зв’язку з війною, що є важливим зараз та на яку допомогу вони розраховують. Зокрема — зачепили питання дискримінації переселенців, тимчасово окупованих територій та перспективи отримання репарацій від Росії.
Презентував підсумки дослідження Андрій Черноусов, заступник голови правління ХІСД, під час конференції «На зламі історії: шлях до справедливості для жертв війни в Україні». Опитування провели фахівці ХІСД в рамках програми «Права людини в дії», що впроваджується УГСПЛ за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
— Ми запитали, чи відчувають наші респонденти себе постраждалими. Багато людей, які були вимушені переїхати або втратили щось під час війни, не визнають цього. Вони бачать ті величезні страждання, які спричиняються щодня обстрілами, пораненнями, руйнуваннями. Вони кажуть «я живий, цілий», тому є велика частка тих, хто або не визначилися, або не розуміють, що постраждали від війни, — розповів Андрій Черноусов, презентуючи підсумки.
Потреби і можливості допомоги
Понад три чверті опитаних ідентифікують себе, як постраждалих від війни. Вимушене переміщення, втрата близьких та психічні травми — лише частина шкоди, яку зазнали українці з початку війни у 2014 році. Найбільше війна вплинула на психічний стан населення. Про це зазначили 39% опитаних. Як наслідок — загострилися також хвороби серця та збільшився відсоток загострень хронічних хвороб.
Майже кожен другий респондент відзначив, що нічого не потребує у зв’язку з війною (46%). Інші найчастіше зазначали, що потребують грошової допомоги (21 %), психологічної допомоги та реабілітації (17 %) та медичної допомоги, в тому числі догляду за хворими (11 %).
Ключові потреби, на думку більшості громадян, можна задовольнити. Це пов’язано з доступністю інформації. Водночас важче задовольнити потреби, з яким стикається обмежене коло громадян. Це стосується відшкодування збитків, відновлення втраченого майна, розшуку та повернення родичів.
— Гуманітарний виклик цієї кризи був подоланий завдяки кооперації міжнародних організацій з органами влади. Ми неретельно дослідили саме цей аспект, проте голоду, як це іноді відбувається в інших країнах під час війни, в нас не сталося. Важливо, що лишається частина населення, яка потребує гуманітарної підтримки, — зазначив Андрій Черноусов.
До необхідних змін в наданні гуманітарної допомоги постраждалим від війни абсолютна більшість відносить зручнішу доставку гуманітарної допомоги для маломобільних груп населення та людей з інвалідністю (94%); покращення контролю над зловживаннями гуманітарною допомогою (94%) та покращення доступу до допомоги в малих та віддалених громадах (92%).
Досвід внутрішнього переміщення
Понад чверть українців покинули свої домівки через війну, натомість 73% опитаних досвіду переміщення не мали. Серед внутрішньо переміщених осіб майже 80% людей цікавляться життям приймаючої громади, причому 41% з них беруть активну участь у її житті.
— Це питання важливе для інтеграції ВПО. Ми часто говоримо про інтеграцію внутрішньо переміщених осіб та їхню участь в житті громади. Дослідження показує, що люди готові долучатися, що цікавляться життям приймаючої громади. Це важливо для того, щоб ми не створювали дискримінаційне ставлення до ВПО. Я щасливий від того, що відсоток тих, хто стикався з дискримінацією, невеликий, — коментує результати опитувань щодо ставлення до ВПО Андрій Черноусов.
Понад три чверті опитаних ВПО зазначили, що не стикалися зі зневажливим ставленням до них з боку представників місцевої громади. Ті 22% ВПО, які стикалися з дискримінацією через переміщення, зазначили, що це могло відбуватися при отриманні соціальної допомоги та соціальних послуг, оренді чи купівлі житла, у побутових відносинах з родичами, сусідами, при пошуку роботи та під час медичного обслуговування.
Тимчасово окуповані території
Більшість опитаних (57%) зазначили, що ставляться до жителів окупованих територій добре, зі співчуттям. 15% вказали, що їх ставлення радше добре, ніж погане. Лише 6% респондентів відзначили категорично негативне ставлення, ще 7% виразили відносно негативне ставлення.
— Ми слідкуємо за тим, як люди ставляться до тих, хто лишається на окупованих територіях. Чому нам це важливо? Це є базою для майбутньої інтеграції. Цей показник нам критично важливий. Відсоток підтримки з часом зменшується, хоч проценти поки ще невеликі. Час плине, і тренд йде до зменшення. Це означає, що можливостей до реінтеграції, до запровадження об’єднувальних програм, залишається все менше. Збільшується частина людей, яким важко відповісти на питання про ставлення до людей на тимчасово окупованих територіях, — зазначає Андрій Черноусов.
Примусова паспортизація
Також фахівці відслідковують ставлення до паспортизації на окупованих територіях. В порівнянні з минулим роком, зменшується відсоток людей, які ставляться зі співчуттям до тих, хто вимушений отримати російський паспорт в окупації. Майже половина українців (47%) не схвалюють отримання паспортів Росії мешканцями ТОТ. 21% відповідей є неоднозначними, людям важко відповісти на це питання.
— Це питання, яке ми ставимо в кожному нашому дослідженні і так чи інакше відслідковуємо. Треба сказати, що в порівнянні з минулим роком, людей стає менше (показник зменшився з 39% до 32%). Для держави це є недобрим.
Проте дослідження також показує, що в українців є усвідомлення необхідності отримання російських паспортів для виживання в окупації та загроз, які постають перед мешканцями окупованих територій при відмові від паспорта. Лише 10% опитаних вважають, що люди самі вирішують, чи брати паспорт.
Ставлення до росіян, які оселились на окупованих територіях, в абсолютної більшості опитаних є вкрай негативним. Понад 60% українців вважають, що росіяни мають бути депортовані або піддані суду.
— Ще один показник — наскільки цікава для опитаних інформація про тимчасово окуповані території. Я можу сказати, що з 22 року цей показник не змінився, він лишається в межах похибки, 74-75%. Населення цікавиться. Це важливо, бо зацікавленість демонструє бажання зберігати зв’язок. Ми ж не цікавимося тим, що нам не дорого або втратило сенс у житті. Індикатор варто використовувати, щоб формувати правильну політику відносно тимчасово окупованих територій.
Ставлення до колаборантів і колабораціонізму
Абсолютна більшість респондентів, понад 80% людей так чи інакше погоджуються з необхідністю притягнення до кримінальної відповідальності за співпрацю з росіянами на ТОТ.
— Ми розклали це питання більше. Чи потрібно карати за колабораціонізм вчителів, лікарів, комунальників? Безумовна підтримка, понад 50% опитаних, покарання представників псевдоорганів влади, правоохоронних органів, посадовців. Далі відсоток підтримки притягнення до відповідальності істотно зменшується. Спостерігаємо розуміння, що люди, які вимушені лишатися в окупації, мають продовжувати виконувати свої функції, надавати соціальні послуги.
Думка щодо репарацій
— Наступне питання стосується репарацій. Чи вірить населення України в можливість отримання репарацій з боку Росії? Якщо коротко — ні. Навіть не вдаючись до юридичної термінології, у пересічних громадян нема великих очікувань щодо репарацій.
Більшість респондентів (61 %) висловили зневіру щодо можливості отримання репарацій з боку Росії. Ще 26 % вважають, що така можливість існує, проте лише в довгостроковій перспективі. Лише 6% висловили позитивний настрій і вважають, що репарації будуть здійснені у найближчі роки.
Опитування провели фахівці Харківського інституту соціальних досліджень в рамках програми «Права людини в дії», що впроваджується УГСПЛ за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
Збір даних відбувся з 21 лютого по 10 березня 2024 року методом особистих інтерв’ю в техніці віч-на-віч (F2F) за допомогою планшетів і комп’ютерної платформи «Lemur» (TAPI) за місцем проживання респондентів.
Вибірка: доросле населення України, 2116 респондентів. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України, а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.
Статистична помилка з імовірністю 0.95 для даних одномірних розподілів не перевищує 2.1%.
Читати звіт повністю українською
Читати звіт повністю англійською
Публікацію підготовлено громадською організацією «Харківський інститут соціальних досліджень» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», що впроваджується УГСПЛ.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. +38 (044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: https://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
