Багаторічний моніторинг роботи Національної поліції України дозволяє констатувати, що кількість повідомлень про незаконне
насильство в поліції має циклічний характер та збільшується у разі настання резонансних подій, а потім знову зменшується відповідно до зниження інтересу з боку суспільства до цієї проблеми.
Повномасштабна російська агресія проти України значною мірою відволікла увагу суспільства від явища катування та неналежного поводження у поліції та інших органах правопорядку. Проте, звичайно, саме явище не зникло. Воно продовжує існувати. Більше того, воно отримує нові форми, прояви та обсяги.
В українському суспільстві до цього часу існує вкрай небезпечна стереотипна думка, що найбільший ризик стати об’єктом насильства з боку працівників поліції, мовляв, мають «справжні злочинці», а не «добропорядні громадяни. Проте, на жаль, це абсолютно не відповідає дійсності – як в Україні, так і в інших країнах, де існують практики неналежного поводження у поліції.
Потенційний ризик стати жертвою катування або будь-якої іншої форми неналежного поводження існує практично для кожного, що позбавляє людину можливості вибудувати будь-яку стратегію поведінки для того, щоб убезпечити себе від імовірності зазнати побиття, дискримінації, зневажливого ставлення та навіть найбільш огидних форм катувань. Крім того, це підтримує постійну недовіру, побоювання та страх щодо працівників поліції в цілому, підриваючи довіру суспільства до поліції як організації та поліцейської діяльності.
На варті захисту прав людини під час її перебування під контролем поліції завжди стояли стандарти – нормативні зразки поведінки поліцейського під час виконання ними різних поліцейських операцій: затримання, застосування фізичної сили, застосування вогнепальної або іншої зброї, доставляння до відділку поліції, допиту тощо.
Ці стандарти як маяки мають критичне значення під час навігації людини у системі кримінальною юстиції, забезпечують їй
гарантії належного поводження, а також законного і справедливого покарання у випадку визнання особи винуватою у вчиненні
кримінального правопорушення.
Тому Харківський інститут соціальних досліджень щиро вітає ініціативу Тюбінгенського університету Еберхарда і Карла щодо
створення для офіцерів Національної поліції України практичного посібника з питань застосування стандартів Європейського комітету з питань запобігання катуванням та практики Європейського суду з прав людини, який має виключно практичну спрямованість.
Сподіваюся, що це видання стане настільною книжкою для багатьох українських поліцейських.
Андрій Черноусов
кандидат соціологічних наук,
заступник Голови правління
Харківського інституту соціальних досліджень
