30 квітня 2015 року о 11.00 Харківський інститут соціальних досліджень разом «Станцією «Харків» провели прес-конференцію на тему «Забезпечення права на медичну допомогу внутрішньо переміщених осіб». Захід відбувся у Харківському кризовому інфоцентрі.
На прес-конференції були презентовані результати соціологічного дослідження, присвяченого забезпеченню права на медичну допомогу внутрішньо переміщених осіб із зони АТО на прикладі Дніпропетровської та Харківської областей. В опублікованому звіті міститься думка волонтерів, працівників системи охорони здоров’я та самих внутрішніх переселенців щодо якості надання їм медичної допомоги.
Головними проблемами, які наразі існують у зазначеній сфері, можна назвати:
• Відсутність фінансування, виділеного на медичне забезпечення саме внутрішньо переміщених осіб. Наразі кошти, які виділяються для переселенців, йдуть з місцевих бюджетів, розрахованих виключно на жителів цих областей. Особливо гостро ця проблема відчувається стосовно тих категорій хворих, безкоштовне надання ліків яким врегульовано на законодавчому рівні (це, передусім, такі захворювання, як туберкульоз, гепатит, ВІЛ / СНІД, цукровий діабет тощо).
• Відсутність налагодженого первинного медичного огляду всіх переміщених осіб на не окупованій території України, через що, з одного боку, відсутнє своєчасне надання медичної допомоги тим особам, які цього потребують, а з іншого жодним чином не впроваджені превентивні заходи попередження соціально небезпечних хвороб (туберкульоз, педикульоз, тощо). Такий огляд повинен бути організований державними закладами охорони здоров’я у місцях прибуття переселенців у інші області (вокзали, автостанції) та надання гуманітарної допомоги (волонтерські, громадські центри).
• Неналежний доступ до інформації внутрішньо переміщених осіб про те, куди і як можна звернутися за медичною допомогою; як відстояти своє право на безкоштовні медичні послуги тощо.
• Обмеженість матеріальних коштів переселенців для купівлі навіть мінімального набору ліків у разі простудних захворювань, потреби у заспокійливих, та особливо для лікування хронічних хвороб – гіпертонії, ревматизму, бронхіальної астми тощо.
• Труднощі із отриманням медичної допомоги особам, які потребують постійного прийому ліків і кваліфікованого медичного супроводу – хворих на цукровий діабет, ВІЛ / СНІД, туберкульоз, гепатит, наркозалежних, психічно хворих тощо. Для більшості таких людей через обмеженість інформації та відсутність більшості медичних документів проблемою стає навіть постановка на облік у відповідний заклад охорони здоров’я, що призводить до неможливості отримати медикаменти і консультації спеціалістів.
• Викликаний обстрілами, переїздом, новими умовами життя стресовий стан багатьох переселенців, а також масові дитячі неврози, які потребують негайної уваги психологів.
• Наявність у внутрішньо переміщених осіб супроводжуючих соціально-побутових труднощів, як-то відсутність житла, яке добре отоплюється, теплих речей, часто навіть харчів; неможливість влаштуватися на роботу; отримати соціальні виплати; відновити документи тощо. Все це може ускладнювати процеси звернення та отримання медичної допомоги, а також уповільнювати сам процес лікування і одужання пацієнта.
Дослідження здійснене за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження».
Завантажити звіт тут
