24 лютого 2026 року Андрій Черноусов, заступник Голови правління ХІСД, взяв участь в Тематичній дискусії з організаціями громадянського суспільства щодо потреб та пріоритетних напрямків співпраці у межах нового Плану дій Ради Європи для України на 2027-2030.

Серед ключових орієнтирів нового Плану дій Ради Європи для України — посилення гарантій захисту прав і свобод людини відповідно до європейських стандартів; розвиток соціальної згуртованості та інклюзії з особливою увагою до прав національних меншин, жінок, дітей та інших уразливих груп; зміцнення демократичних інституцій, забезпечення незалежності судової влади та впровадження принципів належного врядування як основи демократичної стійкості держави; а також створення умов для проведення прозорих, конкурентних і чесних виборів.
Окремий акцент робиться на гарантуванні прав дитини, зокрема на захисті від насильства, експлуатації та втягування у протиправну діяльність, забезпеченні доступу до правосуддя, освіти та соціальної підтримки. Зокрема, Андрій Черноусов озвучив ключові меседжи, запропоновані нашою організацією до нового Плану дій Ради Європи для України:

1. Триваючі активні бойові дії та їхній вплив на дітей

За даними Офісу Генерального прокурора, внаслідок повномасштабної агресії загинуло щонайменше 684 дитини та понад 2369 отримали поранення. Війна залишається головною системною загрозою для дітей в Україні — вона позбавляє їх життя і здоров’я, руйнує сімейне середовище, обмежує доступ до якісної освіти, змушує мільйони перебувати в умовах тривалого дистанційного навчання або вимушено залишати країну.

Оціночно близько 2 млн дітей були змушені виїхати за кордон у пошуках безпеки.

У зв’язку з цим новий План дій має передбачати:

• комплексні програми підтримки дітей, які постраждали від війни;
• механізми сприяння поверненню українських дітей та молоді;
• довгострокові заходи із психосоціальної реабілітації та інтеграції.

2. Втягування дітей у терористичну та підривну діяльність

За інформацією ОГП, наразі розслідується понад 200 кримінальних проваджень щодо неповнолітніх за статтями, пов’язаними з посяганням на національну безпеку (ст. 111, 114, 258 КК України тощо). Вказані склади злочинів передбачають покарання від 10 років позбавлення волі до довічного ув’язнення. Водночас держава не має комплексного механізму запобігання ворожому вербуванню дітей та належної процедури оцінки ситуацій, у яких дитина могла стати жертвою маніпуляції, психологічного впливу або експлуатації.

Пропонується включити до Плану дій:

• розроблення законодавчих змін щодо криміналізації саме вербування неповнолітніх;
• впровадження спеціальної процедури розслідування справ за участю дітей із обов’язковою оцінкою впливу вербування;
• навчання правоохоронних органів стандартам правосуддя, дружнього до дитини;
• розроблення програм ресоціалізації та альтернативних заходів замість тривалого позбавлення волі.

3. Діти в конфлікті з законом

З 2023 року спостерігається тенденція до зростання кількості дітей, які потрапляють у конфлікт із законом. Це відбувається на фоні ослаблення інституцій, відповідальних за профілактику правопорушень, виховання та ресоціалізацію дітей. Невизначеність реформ у сфері поліції та виконання покарань, обмеженість альтернативних форм покарання, недостатня ефективність пробації, а також зменшення ролі сім’ї та громади негативно впливають на формування соціально відповідальної поведінки дітей.

План дій має передбачати:

• завершення реформ у сфері ювенальної юстиції;
• повноцінне впровадження правосуддя, дружнього до дитини;
• розширення програм пробації та альтернативних заходів;
• відновлення системної профілактичної роботи на рівні громад.

4. Робота служб у справах дітей

Тривала реформа децентралізації, зміна фінансових механізмів, інституційні трансформації та ослаблення фінансової спроможності громад негативно вплинули на функціонування служб у справах дітей — ключового органу первинного захисту прав дитини. У багатьох громадах такі служби досі перебувають на етапі формування, мають кадровий дефіцит, недостатнє фінансування та стикаються з суперечливим нормативним регулюванням. У результаті діти, які опинилися в складних життєвих обставинах, нерідко залишаються без належної підтримки.

Пропонується включити до Плану дій:

• сприяння  реформі деінституалізації;
• чіткий розподіл повноважень між центральними органами виконавчої влади та службами на рівні громад;
• забезпечення стабільного фінансування;
• запровадження обов’язкового аналізу потреб дітей на рівні кожної громади.