Дотримуючись концепції, відповідно до якої „рушійною силою” деструктивної поведінки є три духовних феномени–підстави: агресія, експансія та обман, що в реальному прояві (через мотивацію і дії) виступають як окремо, так і в сполученні один з одним, ми вважаємо за доцільне розділити весь масив мотивів актів незаконного насильства, що вчиняються працівниками ОВС, на три основні групи:

1) мотиви, пов’язані з агресією;

2) мотиви, пов’язані з експансією;

3) мотиви, пов’язані з обманом.

Така класифікація, на наш погляд, дозволить не лише уникнути пошуку “специфічних” мотивів актів незаконного насильства працівників ОВС, але й полегшити розуміння феномену незаконного насильства, що вчиняється працівниками ОВС, підвищить ефективність процесу виявлення працівників, схильних до вчинення незаконного насильства та попередження вчинення ними протиправних діянь.

Розгляд категорій агресії, експансії та обману при цьому слід розуміти як деяку конкретизацію загальної деструктивної здатності людини. Конкретизація залежить від того, у якому „середовищі”, з яким змістом ця здатність актуалізується: агресія – це придушення волі та самого життя „іншого”, експансія – це агресія, захоплення, спрямована переважно на неживе, на матеріальний світ, потребу в якому додає йому належний зміст; обман – це „тиха” інформаційна форма агресії або експансії, спрямована на встановлений світопорядок. Матеріалізуючись, знаходячи свій вираз у реальній кримінальній поведінці, ці загальні, „родові” форми деструктивності взаємодіють з функціональною структурою суспільства, що й відображається в чинних кримінальних кодексах світу.

Відносячи той або інший акт незаконного насильства до певної групи, слід враховувати, що головним критерієм повинен бути мотив (мотиви) його злочину. Так, наприклад, мотив незаконного позбавлення волі та утримання в принижуючих гідність, нелюдських умовах може бути пов’язаний: з агресією (мотивом може бути помста кому-небудь); з експансією (мотивом може бути одержання вигоди, фінансової винагороди за звільнення особи, незаконно позбавленої волі із цією метою); з обманом (мотив позбавлення волі особи в цьому випадку – кар’єристський – забезпечення показників у роботі).

В свою чергу, для реалізації акту незаконного насильства представником того чи іншого типу працівників ОВС – правопорушників (відповідно до домінуючої мотивації протиправної поведінки), як правило, характерний певний спосіб його вчинення. Однак, слід враховувати, що той чи інший спосіб вчинення може бути характерним для різних актів незаконного насильства, що вчиняються представниками різних типів правопорушників. Крім того, часто має місце сполучення (поєднання) різних способів реалізації акту незаконного насильства.

Загалом, під насильством, як способом вчинення злочину (іншого правопорушення) слід розуміти умисний, протиправний енергетичний вплив на органи і тканини організму людини, їх фізіологічні функції, шляхом використання матеріальних факторів зовнішнього середовища (механічних, фізичних, хімічних і біологічних) та/або вплив на її психіку шляхом інформаційного впливу, що вчиняється шляхом дії або через бездіяльність всупереч або поза її (людини) волі, здатний заподіяти смерть, фізичну та/або психічну травму, а також обмежити свободу волевиявлення або дій людини.

У зв’язку з тим, що людина є єдністю двох взаємодіючих підструктур – біологічної і надбіологічної (психіки), фізичне насильство над людиною може мати як наслідки заподіяння психічних травм, так само, як наслідками впливу на психіку можуть бути порушення фізіологічних функцій організму і навіть смерть людини. Наприклад, такі фізичні насильницькі дії, як введення в кору головного мозку відповідних хімічних речовин, електронна стимуляція мозку можуть вкрай пагубне вплинути на психіку людини. Спричинення психічної травми можливо також через фізичний вплив безпосередньо на тіло людини (катування тощо).

Як фізичний, так й психічний насильницький вплив можуть здійснюватися людиною:

а) безпосередньо – шляхом особистого контакту (використовуючи можливості свого організму – фізичні або психічні. Використовуючи свої фізичні можливості, людина може використовувати м’язову силу свого тіла (наприклад, нанесення ударів, здавлення шиї тощо), або може використовувати різні механізми, пристосування, інші засоби вчинення злочину (наприклад, удар ножем чи постріл зі зброї тощо) для посилення м’язової сили тіла;

б) опосередковано – використовуючи поведінку іншої людини, яка не є суб’єктом злочину, інших живих істот;

в) шляхом опосередкованого виконання – за допомогою усвідомленого і цілеспрямованого використання різних процесів і явищ зовнішнього світу.

Що стосується конкретних можливих шляхів реалізації акту незаконного насильства, тобто методів, послідовності рухів та прийомів чи сукупності засобів, що використовуються для його вчинення, то найбільш типовими формами реалізації насильницького способу виконання протиправного діяння є наступні.

Найбільш розповсюдженим способом вчинення акту незаконного насильства є тілесні ушкодження.

Побої – не становлять особливого виду ушкоджень та характеризуються заподіянням багаторазових ударів.

Мучення (заподіяння мук) – вчинення тривалих за часом і безперервних у своїй змістовній сукупності умисних діянь, що позбавляють потерпілого необхідних природних умов його життєдіяльності (їжі, пиття, тепла тощо), або залишають його в шкідливих для здоров’я умовах тощо, у силу чого заподіюють йому фізичний біль.

Мордування – багаторазове та/або тривале спричинення болю: щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, діяння термічних факторів та інші аналогічні дії.

Слід зазначити, що на відміну від побоїв, при яких винною особою використовуються механічні фактори зовнішнього середовища (дія кінетичної енергії якого-небудь предмета), мучення та мордування може здійснюватися з використанням дії фізичних факторів зовнішнього середовища (дія високих чи низьких температур, підвищеного і зниженого барометричного тиску, ушкодження електричним струмом, вплив різними видами променистої енергії, дії тощо).

Тортури – насильницькі дії, що мають характер побоїв, мордування або мучення, спосіб вчинення яких характеризується більшою тривалістю у часі та/або витонченим поєднанням зазначених форм фізичного насильства між собою та/або з різними формами психічного впливу на потерпілого.

Знущання – цинічне приниженням гідності та ганьблення честі потерпілого.

Глумління являє собою найбільш гостру (тяжку) форму знущання, що характеризується виключним цинізмом вчинюваних дій.

Також типовими формами реалізації акту незаконного насильства є різного роду погрози (вбивством, застосуванням фізичної сили, позбавленням волі, притягненням до кримінальної відповідальності, розповсюдженням різних відомостей, пошкодженням або знищенням майна, підпалом, позбавленням матеріального забезпечення тощо); примус; образа, залякування; наклеп тощо.

Що стосується безпосередньо особливостей незаконного насильства в ОВС, то найбільш типовими способами його вчинення є наступні.

1. Застосування фізичного насильства

– побиття:

а) нанесення ударів по різних частинах тіла (найчастіше по спині, шиї, ниркам, вухам, п’яткам, у пах, під ребро, по голові) руками (часто використовуються боксерські рукавички), ногами, гумовим кийком, гумовим шлангом, ременем, палицею, ніжкою стільця, шваброю, книжкою, томом кримінальної справи іншими предметами (часто використовуються книги, шматки фанери, пластикові пляшки з водою, мішечки з піском тощо, а також замотують голову одіялом та через нього наносять удари);

б) наступання ногами на руки, ноги, статеві органи, шию;

в) викручування, виламування пальців, суглобів; затискання пальців рук у тисках, пристрої для прошивання кримінальних справ тощо;

г) встромляння (затискання) між пальців рук олівців, ручок тощо та здавлювання долоні (якщо залишаються рани, вони заживають дуже тривалий час через постійне побутове травмування даних ділянок тіла);

д) стрибання на різні частини тіла зі стільця, столу;

е) «парашут», «горобець» – підняття за руки та за ноги та підкидання з подальшим падінням ниць на підлогу (сліди як правило не залишаються, або ж схожі на самостійне падіння зі сходів, нар тощо);

ж) «дзвін», «дзвонар» – сковування за спиною наручниками рук та надягання на голову металевого відра по якому наносяться удари гумовим кийком, палкою, ніжкою стільця, гантеллю тощо;

– примушування до виконання виснажливих фізичних вправ (віджиматися багато разів під рахунок від підлоги, присідати, лягати-вставати тощо) або до виконання робіт (мити протягом доби підлогу тощо);

– тримання у незручних позах (вивих суглобів, а також переривання кровопостачання у кінцівки викликають нестерпний біль та призводить до серйозних тілесних ушкоджень):

а) примушування стояти чи сидіти у певній позі (наприклад, «орел» – тривале стояння на зігнутих у колінах ногах на дуже маленькому за площею стільці; зігнувши ноги у колінах стояти з протягнутими у перед руками тривалий час; стояти у стіни, тримаючи у розведених по сторонах руках гантелі; стояти чи сидіти зі скованими у наручники руками та прив’язаною до них або до шиї гирею; використання різного роду шпагатів-розтяжок тощо);

б) «ластівка» – руки жертви сковують наручниками за спиною та приковують до них ноги;

в) «папуга» – руки жертви сковують наручниками за спиною та приковують до них ноги (або сковують руки та ноги з затиснутою між ними головою наручниками), у такій позі тіло вішають на металевий лом, трубу, палку та наносять удари прокручуючи тіло;

г) «конверт», «лист» – голову жертви поміщують між ніг (між колін) та сковують наручниками (зв’язують) руки з ногами;

д) «диба» – підвішування у незручних позах – руки жертви сковують наручниками за спиною та підвішують за них до решітки на вікні тощо, щоб ноги не торкалися підлоги; підвішують до батареї опалення та збивають жертву з ніг; руки та ноги жертви сковують наручниками за спиною та підвішують на просунутий металевий лом, трубу, палку, яка лежить між вдома стільцями, столами;

– катування струмом – «детектор брехні» – застосовуються різного роду електроприлади, найчастіше – польовий телефон або електрошокер (проводи, контакти приєднуються, як правило, до пальців рук, ніг, вух, сосків, статевих органів, анального отвору);

– катування вогнем (рідше застосовують кип’яток): припалювання різних частин тіла (пальців, вух, статевих органів, сосків, п’ят, нирок тощо) полум’ям запальнички, сигаретою; примушування збирати горячи недопалки цигарок з підлоги зубами тощо;

– асфіксія (будь-яким шляхом перекривається доступ повітря до дихальних шляхів та припиняється, як правило, за проханням жертви чи при появі конвульсій; практично не залишає жодних слідів; часто поєднуються з побиттям з метою збільшення частоти дихання жертви):

а) «слоник» – надягання на голову протигазу та закриття отвору через яке поступає повітря;

б) «цивільна оборона» – надягання на голову протигазу та видихання до отвору через яке поступає повітря диму від сигарок чи отруєння дихлофосом тощо;

в) «магазин» – надягання на голову поліетиленового пакету та перекриття повітря шляхом його скручування (замотування липкою стрічкою) на шиї;

д) «шапка Мономаха» – надягання на голову та обличчя зимової шапки (пакета) у яку було налито нашатирного сприту;

е) утоплення у відрі з водою, відходами, туалеті тощо;

– позбавлення ліків (наприклад, відмова особі, залежній від інсуліну у наданні медичної допомоги) або застосування різних хімічних речовин (найчастіше, насильницьке введення через гумовий шланг у шлунок розчину солі; заливання до горла нашатирного сприту; заливання до горла жертви спирту, горілки при наявній інформації про хімічне кодування від алкоголізму тощо);

– сексуальне насильство – зґвалтування жертв незалежно від статі; введення у статеві органи різних предметів (сирників чоловікам, гумового кийка жінкам, гумового кийка, ніжки стільця чоловікам тощо); відбивання книжкою, шматком фанери, гумовим кийком грудей жінкам; стискання сосків пасатижами, плоскогубцями; примушування жертв до вчинення один з одним статевого акту тощо;

2. Застосування психічного насильства

Як правило психічний вплив на жертву характеризується агресивними вербальними формами поведінки у сполученні з застосуванням інших принижуючих чи болісних способів впливу з метою повної дезорієнтації жертви, доведення її до стану шоку і, як наслідок, втрати контролю над дійсністю та підпорядкування її собі):

– пряма психічна агресія (різка зміна ввічливого відношення до жертви на вкрай негативне):

а) принизливе ставлення як до людини життя якої повністю залежить від правоохоронців; психічний тиск та дезорієнтацію особи відносно вчиненого нею (інкримінованого їй) діяння та можливого покарання і її подальшого становища (залякування смертною карою або різними нелюдськими видами покарання, тривалим терміном ув’язнення, умовами відбування покарання тощо);

б) ображання вкрай цинічними словами (нерідко з використанням найбільш уразливих сторін життя особи – каліцтва, національності, віросповідання, кольору шкіри, соціального статусу тощо), нецензурною лайкою;

в) повне ототожнення жертви (у своєму ставлення до неї та поведінці з нею) з твариною тощо;

– погрози:

а) погроза застосуванням фізичного насильства (відбувається у вербальній формі та, як правило, супроводжується, демонстрацією засобів та знарядь катування тощо)

б) погроза застосуванням сексуального насильства:

– погроза вчиненням за вказівкою працівника ОВС з жертвою насильницького статевою акту співкамерником, який страждає на СНІД чи ВІЛ-інфекцію;

– демонстрація засобів та знарядь вчинення сексуального насильства (надягання презерватива на гумовий кийок; ніжку перевернутого стільця тощо);

– погроза (намагання) вчиненням над жертвою сексуального насильства з фіксацією цього акту на відео-фото-апаратуру з подальшим розповсюдженням серед знайомих жертви (цей захід часто застосовується до осіб, які мають відношення до кримінального світу та не можуть допустити наявності такого роду компрометуючої інформації);

в) погроза позбавленням життя:

– демонстрація зброї (при допиті жертви демонстративно розбирається-збирається табельна зброя, нажимається, якби випадково, спусковий гачок; робиться несподіваний постріл в обличчя жертви з незарядженої зброї, з подальшим заряджанням зброї та погрозою зробити постріл; погроза-пропозиція покинути приміщення, вистрибнути у вікно з подальшим позбавленням життя при спробі втечі тощо);

– вивезення жертви до безлюдних місць (звалище, ліс, покинуте будівництво та ін.), примушування копати собі могилу тощо;

– вчинення обманних дій щодо позбавлення життя (наприклад, жертву прив’язують за руки та ноги до крісла, стільця з підлокітниками, голову закидають назад та фіксують або надягають на неї мішок чи зав’язують очі, жертві повідомляють що зараз їй будуть перерізати вени та демонструють лезо бритви, ножа, а потім тупою стороною леза з силою проводять по зап’ястках та через дві-три секунди починають повільно лити на них підготовлену теплу воду);

г) погроза вчинення протиправних дій відносно членів родини або близьких осіб (часто застосовується при тривалій ізоляції жертви від зовнішнього світу, яка позбавлена можливості контролювати стан справ у родині, близькому оточенні, або до в тій чи іншій мірі уразливих осіб – матері одиночки, особи, які мають батьків похилого віку тощо);

– застосування (демонстрація застосування) насильства до інших осіб:

а) на очах особи катують іншу людину (часто для цього допитують разом «співучасників» або родичів чи близьких жертви);

б) особа чує процес або бачить результат катування іншої людини;

– систематичне монотонне повторення однієї моделі поведінки (як правило систематичне відтворення моделі поведінки поєднується з повним ігноруванням жертви):

а) систематичне повторення лише одного й того ж самого слова (часто образливого, наприклад, «лох», «попадалець», «свиня» тощо) або жесту, руху тіла тощо;

б) бездіяльність або повне ігнорування (психічний вплив також може полягати не лише у дії, а й у бездіяльності: неповідомлення необхідної потерпілому інформації, перш за все, відносно його місця знаходження, процесуального статусу, підстав його затримання; стану справ у родині, близькому оточенні тощо, або ігноруванні прохань жертви від надання можливості відправити вітальні потреби, надання медичної допомоги до надання захисника тощо;

3. Змішана форма насильства

Полягає у комбінованому впливі на жертву, що характеризується як простим (побиття та залякування, насильницьке заливання у горло сприту та примушування танцювати тощо), так й витонченим поєднанням фізичного та психічного впливу):

а) позбавлення нормальних (природних) умов існування життєдіяльності (їжі, пиття, тепла; можливості відправляти нужду тощо та обіцянка їх надання в обмін на інформацію або вчинення певних дій);

б) ставлення (залишення) у шкідливі для життя (здоров’я) умовах (тримання в приміщенні без світла, вентіляції, з ненормальним температуним режимом, в антисанітарійних умовах;

в) насильницький вплив на организм людини з метою викликати болісні відчуття та позбавлення можливості їх уникнути – різного роду «дієти» – жертву пригощають (або з продуктів харчування надають лише одне) мінеральною водою, арбузом, пивом тощо, а потім позбавляють можливости справляти нужду; жертву пригощають (або з продуктів харчування надають лише одне) соленим, кислим тощо, а потім позбовляють можливості задовольнити спрагу та ін.;

Окремо слід зазначити такий спосіб вчинення працівниками ОВС актів незаконного насильства, як пряме залучення або опосередковане використання поведінки інших осіб. Це, як правило, погроза використання або пряме використання «своїх» ув’язнених (або цілих «прес-хат») з метою застосування фізичного насильства до жертви чи психічного тиску на неї.

Розглянемо акти незаконного насильства, що вчиняються працівниками ОВС, з урахуванням їх поділу на три основні види відповідно до домінуючої мотивації їх вчинення та виокремлюючи основні типи правопорушників, а також основні види насильства та специфіку способів його застосування, характерні кожному з них.

1. Акти незаконного насильства, мотивація яких пов’язана з агресією.

Типовими діяннями даної групи є: вбивство, доведення до самогубства, умисне завдання шкоди здоров’ю різної тяжкості, побої, катування, примус, різні форми психічного насильства та ін.

Агресивні мотиви при цьому виявляються в найрізноманітніших зовнішніх формах злочинної поведінки – від елементарних злочинних проявів, пов’язаних, наприклад, з помстою; злочинів, що виражають прагнення показати свою перевагу над іншими людьми, до абсурдних, на перший погляд не мотивованих проявів агресії, коли насильство відбувається заради самого насильства, коли злочинець вбиває, принижує, завдає страждання, бажаючи тим самим отримати садистське задоволення. Такий тип мотивації найбільш характерний для вчинення хуліганства, завдання тілесних ушкоджень, зґвалтування, вбивства тощо). Цю групу актів незаконного насильства вчиняють працівники ОВС, яких умовно можна поділити на два типи:

1) „Аутсайдери” – працівники, які відчувають на собі відчуження як з боку суспільства (сторонні особи, сусіди) так і безпосередньо з боку родини (дружина та інші близькі родичі), тобто відчуження в широкому розумінні. Підстави для такого ставлення до працівника можуть бути різноманітні: від традиційно негативного ставлення населення пострадянського простору до працівників ОВС – як до представників карального органу, до невдоволення членів родини (особливо дружини) низьким соціальним статусом та вкрай низькою заробітною платою працівника (до цього додається постійна відсутність вдома, у тому числі й у нічний час). Слід виокремити особливу криміногенну роль сексуального відторгнення працівника з боку дружини. Крім того, досягши критичної позначки, відчуження та тривожність, можуть слугувати причиною прийняття особою рішення про самогубство. Що особливо важливо для нас, досить часто суїцидальним діям передують помста та розправа (вбивство або заподіяння шкоди здоров’ю різної тяжкості) з дійсними або уявними „образниками” (прискіпливий начальник на службі тощо).

Для актів незаконного насильства, що вчиняються злочинцями цього типу, найбільш характерні такі мотиви, пов’язані з агресією, як: ревнощі, помста та ін., а також такі групи несвідомих мотивів, як мотиви захисту від реальних та уявних небезпек та мотиви подолання тривоги і страхів, які можуть мати пряме відношення до захисту.

Стосовно способу вчинення акту незаконного насильства правопорушниками даного типу, то найбільш характерним є:

а) побиття руками, ногами, різними предметами; б) примушування до виконання виснажливих фізичних вправ або до виконання робіт; в) пряма психічна агресія: принизливе ставлення як до людини життя якої повністю залежить від правоохоронців; використання найбільш уразливих сторін життя особи – каліцтва, національності, віросповідання, кольору шкіри, соціального статусу тощо; г) вчинення обманних дій щодо позбавлення життя; д) погроза вчинення протиправних дій відносно членів родини або близьких осіб; е) систематичне монотонне повторення однієї моделі поведінки; ж) сексуальне насильство тощо.

Для вчинення насильницьких дій даним типом правопорушників також характерним є спонтанне поєднання різних видів психічного та фізичного насильства.

«Томаз Кардава, 2010 рік. У відділку його били. Довго і жорстоко, вимагаючи зізнання у злочинах, які він не робив. Коли ж це не подіяло, міліціянти зґвалтували Томаза за допомогою міліцейської палиці, знімаючи це звірство на камеру. Томаз помер у травні».

«Світлану Помеляйку та іншу потерпілу в райвідділі міліції м. Харкова намагалися примусити зізнатися у крадіжці. Світлану били ногами, надягали на голову пакет, перекриваючи доступ повітря. Іншу потерпілу катували, стискуючи плоскогубцями соски грудей. Після звільнення з районного відділу лікарі зафіксували у жінок тілесні ушкодження».

Інспектор ДПС ст. сержант К. (1974 р.н., освіта середня, одружений, має дитину) разом зі старшиною ДПС Ш. (1971 р.н, освіта середня, одружений, має дитину) у форменому одязі, у позаслужбовий час, приблизно о 9 годині ранку затримали на одному з ринків м. Києва працюючого там в’єтнамця. Потім відвезли потерпілого на квартиру до своєї знайомої С., де потерпілого неодноразово били і змушували пити горілку, після чого вчинили групове зґвалтування потерпілого. Наряд міліції, викликаний сусідами, які почули крики і шум у квартирі С., затримав працівників міліції на місці злочину.

Помічник дільничного інспектора Г., 1969 р.н., познайомившись біля магазина зі співмешканцями К. і П., після спільного вживання спиртних напоїв, вступив за згодою з П у статевий зв’язок з нею. Потерпілого К., який намагався втрутитися, Г. застрелив із табельного пістолета (який не здав черговому по РВВС), після чого з метою приховування вчиненого злочину застрелив потерпілу П. Проведена в ході слідства експертиза встановила, що Г. страждає хронічним алкоголізмом.

2) „Дебошири”- працівники, яким притаманні такі морально-психологічні характеристики, як: зневага до суспільства (особливо тієї його частини, що складається з цивільних осіб) і порядку, встановленого в ньому; егоїзм, почуття „елітарності” та вседозволеності, зухвальство; нестриманість, побутова розбещеність, домінування духовно збіднених, соціально збочених потреб тощо.

Для актів незаконного насильства, що вчиняються цим типом правопорушників, найбільш характерний тип мотивів ствердження та самоствердження, для яких характерне домінуюче бажання особи «піднятися» в очах оточуючих будь-яким способом. Цей тип охоплює безліч мотивів, що прийнято називати хуліганськими спонуканнями: прагнення відкрито показати свою зневагу до оточуючих, суспільства; явно протиставити свою поведінку громадському порядку; принижувати особисту гідність людини, результати її праці, зневажати правила людського співіснування; прагнення виявити кримінальне каране бешкетування, хвастовство, п’яну хвацькість і таким чином познущатися над беззахисним, задовольнитися неспроможністю слабкого – виявити свою „перевагу” над законослухняними громадянами, а також інші негідні прояви.

Стосовно способу вчинення акту незаконного насильства правопорушниками даного типу, то найбільш характерними є способи вчинення насильницьких дій, пов’язанні з демонстрацією владно-домінуючого положення над жертвою:

а) побиття: наступання ногами на руки, ноги, статеві органи, шию; викручування, виламування пальців, суглобів; встромляння (затискання) між пальців рук олівців, ручок тощо та здавлювання долоні; стрибання на різні частини тіла зі стільця, столу; «парашут», «дзвонар» тощо; б) примушування до виконання виснажливих фізичних вправ або до виконання робіт; в) тримання у незручних позах; г) катування струмом (як правило нетривале у часі); д) пряма психічна агресія: ображання вкрай цинічними словами, нецензурною лайкою; ототожнення жертви з твариною тощо; е) погрози: застосуванням фізичного насильства, застосуванням сексуального насильства, позбавленням життя, вчиненням протиправних дій відносно членів родини або близьких осіб; ж) застосування (демонстрація застосування) насильства до інших осіб; з) позбавлення нормальних (природних) умов існування життєдіяльності (їжі, пиття, тепла; можливості відправляти нужду тощо та обіцянка їх надання в обмін на інформацію або вчинення певних дій); и) ставлення (залишення) у шкідливі для життя (здоров’я) умовах (тримання в приміщенні без світла, вентіляції, з ненормальним температуним режимом, в антисанітарійних умовах; к) різного роду «дієти» тощо.

«Троє чоловіків у цивільному забрали Олега Самойленко, який заробляє на життя ремонтом автомобілів, з гаража, де він працює, опівдні 29-го вересня, і привезли до відділку. Посадили на стільчик, застібнули наручники ззаду, тоді кинули мене на підлогу, надягли протигаз на голову… Було троє працівників…. До ніг прив’язали дріт і начали бити мене током”, – згадує Олег. Спочатку, за його словами, він навіть не розумів, що від нього вимагають. А після кількох сеансів катувань з’явилось єдине бажання – щоб припинили. “Коли мене вже били в третій раз, я вже кричав, що це я”, – зізнався він. З’ясувалось, що у сусідньому гаражному кооперативі обікрали майстерню. Оперативники хотіли від Олега зізнання. Коли із чоловіка вибили потрібне, слідчі поїхали до Олега додому. Санкції на обшук матері потерпілого так і не надали. Ніч Олег провів в офісі дільничного, прикутий наручниками до батареї. Зранку знущання поновилися, але інформація тепер уже нікому не була потрібна. Близько 11 години 30 вересня знущання припинились, Олега вирішили відпустити. За словами чоловіка, йому погрожували – якщо він буде звертатися зі скаргою, ніби його били, то йому “пришиють” справу про наркотики».

«Моего родственника и его 2 друзей взяли прямо на улице, избивали всю ночь и отпустили только к обеду следующего дня. Выворачивали руки, одному сломали челюсть. От них ничего не хотели, только поупражняться. Не оформили даже задержание».

2. Акти незаконного насильства, мотивація яких пов’язана з експансією.

Експансія визначається як інтенція самоуправного поширення своїх домагань, вольового користолюбного домінування всупереч пануючим уявленням про справедливість. Вона спрямована переважно на неживе, на матеріальний світ. Експансія частково знаходиться в такому „симбіозі” з агресією та обманом, що часто зливається з ними. Наприклад, чимало насильницьких дій є лише засобом досягнення цілей експансії, тобто захоплення, одержання економічних благ. Крім форм безпосереднього захоплення матеріальних благ, експансія може виражатися в порушеннях недоторканності приватного життя, житла, перешкоджанні здійсненню прав та інтересів, а також у знищенні або пошкодженні майна тощо. Слід зазначити, що хоча експансія здебільшого спрямована на матеріальний світ, вона може розповсюджуватися й на різні особисті права та свободи людини. Так, наприклад, зґвалтування – прояв експансії по відношенню до статевої свободи та недоторканності людини. Такий тип мотивації найбільш характерний для вчинення таких актів незаконного насильства, як: грабіж, розбій, вимагання тощо.

Цю групу злочинів вчиняють працівники ОВС, яких умовно можна назвати „перевертні”. Хоча ця назва має дещо популістський відтінок, на наш погляд, найбільш точно характеризує даний тип злочинців. Його складають працівники, які від самого початку служби орієнтовані на кримінальну поведінку. Статус працівника ОВС служить для них одним із засобів досягнення злочинної мети та уникнення покарання. Тобто, в принципі, з соціально-психологічної точки зору характерологічні риси цих правопорушників збігаються з рисами звичайних грабіжників, розбійників, ґвалтівників та інших злочинців, однак, саме їх приналежність до працівників ОВС (в широкому розумінні: специфічний статус, владні повноваження, знання, навички, вміння володіти зброєю, спецзасобами та доступ до них тощо) дозволяє відносити їх до окремого типу та правопорушення, що вони вчиняють, відповідно, до окремого виду. Для актів незаконного насильства, що вчиняються правопорушниками цього типу, характерні різні корисні мотиви, пов’язані з бажанням задовольнити свої потреби будь-яким способом.

Стосовно способу вчинення акту незаконного насильства правопорушниками даного типу, то найбільш характерним є застосування поряд з дуже простими, складних та жорстоких способів вчинення насильницьких дій, спрямованих на отримання кінцевого результату – отримання тієї чи іншої інформації, згоди на вчинення певних дій (передачу матеріальних цінностей тощо:

а) жорстоке побиття переважно із застосуванням різних предметів та засобів; б) тримання у незручних позах («ластівка», «папуга», «конверт», «диба»); в) катували струмом; г) катували вогнем (припалювання різних частин тіла полум’ям запальнички, сигаретою, паяльними приладами); д) асфіксія (як правило просте за способом перекривання дихальних шляхів; утоплення); е) застосування різних хімічних речовин; ж) сексуальне насильство (зґвалтування; введення у статеві органи різних предметів; погроза вчиненням над жертвою сексуального насильства з фіксацією цього акту на відео-фото-апаратуру з подальшим розповсюдженням; погроза вчиненням з жертвою насильницького статевою акту співкамерником, який страждає на СНІД чи ВІЛ-інфекцію; ж) погрози: застосуванням фізичного насильства, позбавленням життя (особливо вивезення жертви до безлюдних місць, примушування копати собі могилу тощо; вчинення обманних дій щодо позбавлення життя; погроза вчинення протиправних дій відносно членів родини або близьких осіб; з) застосування (демонстрація застосування) насильства до інших осіб (найчастіше – родичів чи близьких жертви); е) позбавлення нормальних (природних) умов існування тощо.

«Уночі до квартири Строгана, де він проживає із дружиною й 2-річною дитиною, постукали люди й вимагали відкрити двері, назвавшись міліцією. Коли Строган відмовився, візитери знеструмили квартиру, і спробували виламати двері, але безуспішно. Вранці у квартиру ввірвалися 2 чоловіків у цивільному, схопили його й відвезли в міськвідділ міліції Київського райвідділу на вул. Наталії Ужвій. Там його спробували змусити написати зізнання, що він намагався вбити сусіда ножем. Після відмови міліціонери вивезли його в ліс, роздягнули, обмотали зап’ястя стрічками, надягли наручники, поклали на землю, стали заламувати руки, душити. Строган при цьому кілька разів непритомнів. Потім міліціонери принесли прилад, з їх слів, “трансформатор”, приєднали проводи до сосків і мошонки Стругана й почали пускати струм. Строган знову кілька разів непритомнів. Останній раз, щоб привести Стругана до тями, міліціонери влили йому в рот нашатирний спирт, від чого той одержав опіки гортані, стравоходу й слизової шлунка. Далі міліціонери привезли потерпілого в приміщення, де замкнули. Від дружини Стругана вони вимагали за звільнення чоловіка 10 тис. доларів. Через 4 доби міліціонери його відпустили і вимагали гроші вже від нього».

«А мне менты подкинули наркотики (порошок какой-то в пакетике целофановом). На месте с понятыми (двумя бомжами какими-то) оформили протокол изьятия. Я сказал, что его подписывать не буду, тогда один из ментов ударил меня коленом в живот, а когда я упал наступил ногой на шею, так что я начал задыхаться. В это время другой засунул мне пакетик в руку и сжал ее. Потом сказал: теперь экпертиза покажет, что на пакете твои отпечатки. Забрали мобильный, деньги – все вещи, которые у меня были. Увезли в РОВД, где продержали до утра в отедельной камере. Утром спросили домашний телефон, позвонили отцу. Когда приехал отец, ему сказали что я продавал наркотики и посоветовали решить дело мирно, пока они еще не передали материалы для возбуждения уголовного дела. Отец вышел на улицу и позвонил своему знакомому, тот работает в прокуратуре. Потом, видимо, ментам стало известно, что отец звонил в прокуратуру (может к ним кто-то перезвонил, не знаю) – меня быстро перевели в камеру к каким-то подонкам, которые начали меня избивать, били ногами в живот, по почками, наступали на кисти руки. Потом один начал прыгать с подоконника на меня, лежащего на полу. После этого я потерял сознание. Очнулся в машине скорой помощи, которую вызвал держуный старшина РОВД. У меня была сломана рука, сильно повреждено лицо (врач сказал, что скорее всего от ударов лицом об стенку, но я этого не помню). Меня увезли в больницу, где я находился 12 дней. Когда вернулся домой то узнал что против меня возбуждено уголовное дело. Следователь сказал, что если я напишу заявление или буду жаловаться, то он изберет меру пресечения содержание под стражей вместо подписки о невыезде. Знакомый из прокуратуры добился проведения проверки факта избиения меня сокамерниками, согласно результатам этой проверки меня избил идин из сокамерников (задержанный за разбой) за то, что я, якобы, нецензурно выражался и угрожал в его адрес, а потом первый полез в драку. У него на теле были обранужены легкие телесные поврежедения. Закончилось это все тем, что родители дали денег следователю и тогда, вдруг, появилось второе заключение экспертизы, что в пакетике были не наркотики, а какое-то лекарство».

Міліціонер-водій ППСМ О., будучи в складі патруля (4 працівники), одержавши інформацію про квартиру, де нібито продаються наркотики, разом зі всіма членами патруля, нікого не повідомивши, відхилився від маршруту. Працівники переодяглися в цивільний одяг і зайшли до квартири громадянина Г. Погрожуючи табельною зброєю (автоматом і пістолетом), закували присутніх осіб у наручники й провели несанкціонований обшук, у результаті якого вилучили гроші, речі, наркотики, після чого відібрали в потерпілих паспорти; зажадавши за повернення документів і непритягнення до відповідальності хабар, працівники органів внутрішніх справ залишили квартиру. Лише під час слідства було встановлено, що О. вже був раніше засуджений до позбавлення волі.

3. Акти незаконного насильства, мотивація яких пов’язана з обманом.

Традиційно обманом вважаються різноманітні форми порушення правил, інструкцій, норм тощо, що призвели або могли призвести до деструктивних наслідків (заподіяння смерті або каліцтва тощо), порушення правил обліку, збереження, перевезення, використання, придбання, збуту вилучених з обігу речовин, виробів, цінностей тощо. До сфери обману відносять і факти неповідомлення, замовчування, приховування інформації про обставини, що створюють небезпеку для психічного та фізичного здоров’я людини. Однією з форм кримінального обману є те, що можна було б назвати обманом довіри: недбалість, невиконання рішень влади (наприклад, судової) тощо. Також найбільш очевидною категорією є дезінформація: поширення компрометуючої інформації, наклеп, фальсифікація доказів тощо.

Взагалі, в юридичній літературі обман розглядається як – умисне спотворення дійсного стану речей, свідома дезінформація контрагента, введення його в оману шляхом повідомлення або замовчування інформації з приводу певних фактів, обставин, подій минулого, теперішнього або майбутнього часу з метою спонукати його за власною волею вчинити або не вчинити конкретні дії в інтересах особи, яка посягає.

Що стосується безпосередньо актів незаконного насильства, що вчиняються працівниками ОВС, контрагентом обману, в першу чергу, є держава. Працівник ОВС, керований певним мотивом, дезінформує державу в особі органів кримінальної юстиції, вчиняючи те чи інше правопорушення у зв’язку з виконанням службових функцій. У результаті чого державі (як загалом, так і в особі окремого громадянина) спричиняється певна шкода: від викривлення статистичних даних до винесення судами неправосудних вироків та притягнення заздалегідь невинних осіб до кримінальної відповідальності (що значною мірою дискредитує державу (органи влади) в очах суспільства).

Мотиви, пов’язані з обманом, можуть знаходити свій прояв у самому широкому спектрі насильницьких актів, що вчиняються працівниками ОВС: від незаконного позбавлення волі до перевищення влади або службових повноважень, пов’язаних з насильством, примушування до дачі показань, катуванні тощо.

Працівників ОВС, які, вчиняють акти незаконного насильства, цієї групи, умовно можна поділити на два типи:

1) „Фанатики”- працівники, вчинення актів незаконного насильства якими пов’язане з прагненням будь-якою ціною викоренити злочинність, звільнити від неї суспільство. Працівники, діючи із кращих, шляхетних спонукань, зіштовхуючись із неспроможністю суспільства (в особі системи кримінальної юстиції) встановити соціальну справедливість, „змушені” взяти функцію здійснення правосуддя на себе. При цьому у їх свідомості закріплюється переконання в надмірній гуманності, м’якості, недосконалості закону (у тому числі кримінально-процесуального) і, відповідно, внутрішня установка „мета виправдує засоби”. У працівників немає ніяких сумнівів у правильності своїх дій. Подібна позиція поступово породжує такі особистісні риси, як правовий нігілізм, брутальність, цинізм, байдужість до долі людей, зарозумілість.

Для актів незаконного насильства, що вчиняються правопорушниками цього типу, характерні різні „ідейні” мотиви, пов’язані з помилково зрозумілими інтересами служби (службовими обов’язками й повноваженнями). Хибно усвідомлювані інтереси протидії злочинності призводять до того, що такі працівники ОВС починають діяти тими ж методами, що й ті, кому вони протидіють: брехнею, обманом, провокацією, а часто і прямим насильством. При цьому вони добре розуміють, що всі такі „методи” суворо заборонено законом.

До числа характерних актів незаконного насильства, що вчиняються злочинцями цього типу, слід віднести перевищення службових повноважень пов’язаних з насильством, примушування до дачі показань, катування тощо.

Стосовно способу вчинення акту незаконного насильства правопорушниками даного типу, то найбільш типовим є найбільш професійні та витончені способи вчинення насильницьких дій, спрямовані на отримання кінцевого результату – отримання зізнання у вчиненні злочину або необхідних показань, для яких характерним є переважне застосування психічного насильства:

а) побиття: найчастіше по нирках, вухам, п’яткам та іншим найбільш чуттєвим частинам тіла (часто використовуються боксерські печатки, книги, шматки фанери, пластикові пляшки з водою, нанесення ударів через одіяло); б) встромляння (затискання) між пальців рук олівців, ручок тощо та здавлювання долоні (якщо залишаються рани, вони заживають дуже тривалий час через постійне побутове травмування даних ділянок тіла); в) примушування до виконання виснажливих фізичних вправ або до виконання робіт (мити протягом доби підлогу тощо); г) примушування стояти чи сидіти у певній позі; д) «детектор брехні»; е) асфіксія («слоник», «цивільна оборона», «магазин»); ж) позбавлення ліків (медичної допомоги); з) відбивання книжкою, шматком фанери, гумовим кийком грудей жінкам; стискання сосків пасатижами, плоскогубцями; примушування жертв до вчинення один з одним статевого акту тощо; и) пряма психічна агресія (переважно принизливе ставлення як до людини життя якої повністю залежить від правоохоронців; психічний тиск та дезорієнтацію особи відносно вчиненого нею (інкримінованого їй) діяння та можливого покарання і її подальшого становища (залякування смертною карою або різними нелюдськими видами покарання, тривалим терміном ув’язнення, умовами відбування покарання тощо); к) погрози: застосуванням фізичного та сексуального насильства, погроза позбавленням життя (особливо характерна демонстрація зброї); л) демонстрація застосування) насильства до інших осіб (особа чує процес або бачить результат катування іншої людини); м) бездіяльність або повне ігнорування (неповідомлення необхідної потерпілому інформації, ігноруванні прохань жертви); н) позбавлення нормальних (природних) умов існування, ставлення (залишення) у шкідливі для життя (здоров’я) умовах; о) погроза використання або пряме використання «своїх» ув’язнених (або цілих «прес-хат») з метою застосування фізичного насильства до жертви чи психічного тиску на неї.

«В одну з перукарень м. Прилук залетіла група в масках з автоматами. Усе робітниці (у тому числі одна вагітна) і клієнти були поставлені обличчям до стіни. Бити Сергій Кунцевського почали вже там. Також попутно намагалися запхнути в кишеню якісь пакети. Усі робітниці з перукарні все це письмово підтвердили слідчому із прокуратури, що у п’ятницю 3 жовтня приїжджав відбирати в них показання. Потім відвезли в будинок колишнього відділу УБОЗ. Близько 17.00 у будинок УБОЗу привезли брата Сергія Кунцевського Руслана та ще одного молодого хлопця Олександра Михаленка. Їх затримали в селі Березова Рудка сусідньої Полтавської області, в 50 км від Прилук, де вони заробляють на життя охороною фермерських полів. Обох також били при затриманні били міліціонери в масках. Всю дорогу їм на голову були надягнуті поліетиленові пакети. По приїзду їх розвели по різних кімнатах. Вимагали дати визнання по якомусь факту підпала машини, продовжуючи знущатися й загрожувати засунути пляшку в задній прохід. Допит також проводилися ментами в масках, хоча й брав участь старший лейтенант місцевого райвідділу без маски. У цей час кожний з них чітко чув, що в сусідній кімнаті когось сильно б’ють. Через півгодини Олександра Михаленка завели в цю кімнату, де він побачив ще живого Сергія Кунцевського з розбитою головою, що стояв в наручниках і зі спущеними штанями. Тобто можна припустити, що до Сергія можливо застосували катування із пляшкою. Михаленку сказали, що з ним буде те ж саме якщо він не зізнається. Але десь в 22.00 все різко припинилося та Руслана Кунцевського й Олександра Михаленка виставили на вулицю, де вже билася в істериці мати Сергія та Руслана. Через деякий час приїхала швидка, яка констатувала смерть Сергія Кунцевського. Родичів повідомили, що він помер від серцевого нападу».

«У селі Старомлинівка по-звіриному вбили літню жінку. Сусідів померлої міліціонери запросили у райвідділ для свідчень. Людей били та катували: на голову надягали протигази та пакети. Міліціонери не пожаліли навіть літньої жінки. Людмилі вже сьомий десяток. Правоохоронці вимагали засвідчити, що її дочка та зять – убивці. Дісталося й ще одному сусіду. Чоловік каже – у міліцію його викликали, начебто, щоб просто поспілкуватись. З відділку Олександр вийшов лише через три доби. У Олександра лікарі діагностували посттравматичну пневмонію, а у Людмили тепер проблеми із нирками. Справжнього вбивцю зрештою знайшли і затримали».

Старший оперуповноважений КР РВ У., знаходячись при виконанні службових обов’язків, затримав громадянина Т., підозрюваного у вчиненні вбивства. Доставивши Т. у службовий кабінет, став бити його. Тривалий час міліціонер наносив потерпілому удари руками й ногами по різних частинах тіла, застосовував наручники і підвішував його, продовжуючи наносити удари. У ході знущань неодноразово одягав на Т. протигаз та перекривав йому дихання. Через 4 години до кабінету У. зайшов начальник відділу УБНОН РВ З. і „допоміг допитувати” потерпілого. Загалом побиття продовжувалося 5 годин, у результаті потерпілому Т. були завдані тілесні ушкодження середньої тяжкості.

2) „Ледарі” – працівники, вчинення актів незаконного насильства якими пов’язане з небажанням сумлінно та професійно виконувати свої службові обов’язки. Вибиваючи, наприклад, зізнання, у тому числі, і від завідомо невинних осіб, працівник ОВС бажає не докладаючи особливих зусиль, що вимагають до того ж високих професійних якостей, виконати покладений на нього обсяг роботи, поліпшити показники, одержати винагороду, просування по службі.

Для вчинення актів незаконного насильства, що вчиняються правопорушниками цього типу, найбільш характерні так звані кар’єристські, „службістські” мотиви. Примітно, що працівникам, подобним чином паразитуючим у ОВС, нерідко притаманні особливий цинізм і жорстокість при виборі способів і засобів досягнення своїх цілей. Жертвами таких правопорушників стають навіть особи, що звернулися в правоохоронні органи за допомогою. Характерними є різноманітні прояви незаконного насильства: від незаконного позбавлення волі до катування.

Стосовно способу вчинення акту незаконного насильства правопорушниками даного типу, то найбільш типовим є професійні та витончені способи вчинення насильницьких дій, спрямовані на отримання кінцевого результату – отримання зізнання у вчиненні злочину або необхідних показань, для яких характерним є мінімальне залишення слідів їх застосування або максимальна можливість їх приховування, або навпаки найбільш жорстокі та дерзкі насильницькі дії (через впевненість у свою безкарність).

«Юрій Шкорба – підозрюваний у крадіжці – сім діб відсидів у спецприймальнику, три доби – в ізоляторі тимчасового тримання…За словами чоловіка, його катували оперативники Староміського райвідділу міліції і змусили написати явку з повинною про те, що стояв на «шухері», поки подільники обкрадали квартиру та крали авто. Губками перемотали зап’ястя і наділи зверху наручники. Поклали на живіт. Руки за спину заламали і ногу вивертали. Електрошокером били. Спочатку меншою напругою, потім більшою, – розповідає Юрій Шкорба. – Кажуть: «Детектор брехні пройдеш». Я кажу: «Давайте, пройду». А вони: «Ось детектор – електрошок, підпишеш, що скажемо». Мучили, мучили, в результаті я не витримав і кажу: «Давайте, буду писати все, що скажете»… Працівники карного розшуку йому продиктували заяву про явку з повинною. Після цього сіли пити і йому налили. Коли заснули, він утік з кабінету на перший поверх, а звідти – через вікно… Після зняття побоїв на виході з приміщення, де він проходив судмедекспертизу, його затримали знову».

Група оперуповноважених працівників міліції: капітан міліції Б., мол. лейтенант міліції С., мол. сержант міліції Ш., незаконно затримали потерпілого К., котрий звернувся до міліції в зв’язку з крадіжкою в нього комп’ютерної техніки, і стали бити його, змушуючи обмовити у вчиненні злочину іншу людину. Після цього оперативники незаконно затримали потерпілого С. з метою одержання зізнання у вчиненні злочину. Потерпілого С. тривалий час били металевим прутом, пластиковою пляшкою, а також гумовим кийком. Після цього ввели гумовий койок в анальний отвір потерпілого й кілька разів провернули. У результаті катувань (наслідок яких – завдання тяжких тілесних ушкоджень потерпілому) працівники міліції одержали від С. „зізнання”. Далі ці працівники незаконно затримали громадянина М. і також застосовували до нього фізичне насильство з метою одержання зізнання у вчиненні злочину. Суд визнав працівників винними за ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 121 КК України і приговорив Б. до 4 р. позбавлення волі, С. та Ш. до 3 р. 6 міс. позбавлення волі.