Даніель не може говорити про 3 своїх співкамерників, які померли протягом 5 останніх років – про двох – з правових міркувань, про третього тому, що він просто «жахливий».

Співробітник тюрми, який погодився говорити з The Huffington Post UK на умовах анонімності каже, що: “Два з них – рахувалися за судом. Про третього – я говорити не можу і не хочу, бо цей випадок просто жахливий.” І ще він додав, що «в середньому по країні ми маємо значну кількість смертей під вартою».

Значна кількість, якщо бути точним, це 44 випадки цього року та 193 у 2011 році, відповідно до даних, наданих Лігою Говарда з реформування тюремної системи.

У великих тюрмах кількість смертей більша. 82 людини вмерли у 25 найбільших тюрмах Британії. Про це попереджає у своєму заклику звернути увагу до проблеми перенаселення Ліга Говарда.

Для Френсіс Крук, виконавчої директорки Ліги Говарда, це просто: люди не мають вмирати під вартою у державних установах.

“Тюрма є занадто токсичним середовищем – не забувайте, що вона нагадує птахофабрику,” – повідомляє вона The Huffington Post UK. «Люди замкнені у тісному приміщені; вони мають обмежене харчування і не мають доступу до природного світла. Якщо вас утримувати у таких умовах роками, це значно скоротить ваше життя».

“У тюрми потрапляють люди, які вели не найздоровішій спосіб життя. Саме тому, ми отримуємо смертність серед в’язнів з природних причин у 40-50 років.”

І коли міністр юстиції Кріспін Блант заявив, що уряд “повністю усвідомлює важливість зменшення випадків смертей під вартою”, в нас ще залишаються побоювання того, що умови тримання у тюрмах погіршуються.

Ліга Говарда не єдина організація, яка стурбована цією проблемою. Нещодавно коаліція з більш ніж 60 громадських організацій та благодійних фондів закликала до дій щодо смертей у тюрмах, посилаючись на звіт Спільного Комітету з Прав Людини 2004 року, в якому висловлено стурбованість зв’язком між перенаселенням тюрем та рівнем самогубств під вартою.

“Порушення обігу в’язнів може впливати на погіршання психічної рівноваги в’язнів; 26% випадків самоушкоджень трапляються у перший місяць прибуття до тюрми,” – заявляє у своєму звіті Альянс Кримінальної Юстиції.

Для Крук проблема зрозуміла: “Тюрми жахають і люди вбивають себе із частотою 1-2 на тиждень. Ті, хто каже, що це піонерський табір – серйозно помиляються. Це скучно, це лячно, це у клітці і ці людини занадто вразливі,” – каже вона.

“Ситуація значно погіршується із перенаселенням та надмірним використанням тюрем… Ми відправляємо занадто багато людей, яким там не місце і це створює відчуття несправедливості.”

Тюрма лякає не тільки ув’язнених. Ральф Валеріо, член Правління Національної Асоціації Тюремних Офіцерів каже, що тюремники також бояться – і часто кількісно менші за ув’язнених – не знають як їх адекватно охороняти.

“У окремих установах ситуація вкрай страшна. Ув’язнені налякані. Персонал наляканий. Тюрма – страшне місце,” – каже він The Huffington Post UK.

“У тюрмах багато людей, за якими наглядати тюремна система просто не в змозі”.

“Я знаю багато ситуацій з людьми, яки билися головою об стіни, стікали кров’ю, кров текла з голів та носів, вони лякалися самих себе. І коли приїздили психіатри, оглядали їх, а потім казали: ‘ні, вони не хворі, вони бідні’. Вибачте, я цього не розумію.”

Стосовно перенаселення, Валеріо заявляє, що “тюремна система не може функціонувати так і надалі й вдавати з себе, що вона служить інтересам суспільства.”

“Перенаселення має лише один прямий ефект і він полягає в тому, що воно знижує стандарт умов тримання людей у тюрмах і, звичайно, якщо ви маєте погіршання якості надання послуги, в результаті маєте невдоволених ув’язнених, відсутність реабілітації, і на останок більш насильницьке населення.”

Наразі тюремне населення складає 87 787 осіб, яке збільшилося на 2.9% у порівнянні із минулим роком, із урахуванням того, що окремі тюрми утримують вдвічі більше осіб, аніж їх нормативна наповнюваність.

Посилаючись на Даніеля, який має 18-річний досвід роботи у тюремній системі, “кожна тюрма у цій країні переповнена.”

“Це може бути дуже лячно. Якщо вони захочуть захопити тюрми, вони її захоплять, немає проблем,”- каже він. “Без тіні сумніву за останні роки ситуація погіршилася. Ви не може займатися реабілітацією людей допоки там хтось з’явиться [допомогти їм]. Служба пробації, поліція, нас було скорочено, серйозно скорочено”.

“Чи закриваємо ми людей із психозами та шизофренією і подібним? Так. Тюремна система продовжуватиме закривати гірших серед найгірших.”

Даніель вважає, що скорочення з боку уряду тільки загострюють проблему: “зараз наші руки зв’язані, і ми лише чекаємо на наступні скорочення”.

“Самоушкодження це традиційна проблема у тюрмі. Не вистачає ліжок у таких закладах, що можуть доглянути психічно хворих і суди продовжують спрямовувати їх у тюрми. Моя робота охороняти правопорядок. Закриваючи цих людей у тюрмах, ми захищаємо суспільство.”

Для багатьох перенаселення – це просто слово. Для Даніеля, це камера, у якій розміщено 3 людей, які сплять, їдять і ходять у туалет у одній кімнаті¹.

“Камери на трьох? Чи негуманні вони? Так, вони просто жахливі. Ви маєте трьох дорослих чоловіків у камері, і про якій розмір ми говоримо – 12 на 8 футів [3,6х2,4 м.]? Двоє – на двоярусному ліжку, один на одноярусному. Це просто кошмар. У вас туалет за межами камери, це жах. Якщо відверто, це принизливо. Чи збираємося ми із цим щось робити? Ні.”

Для Ліги Говарда проблема перенаселення зрозуміла: тюрми природно є більш небезпечними, ситуація стає більш загрозливою, про реабілітацію і не йде мова, коли тюремний персонал лише рахує по головах і намагається не допустити бунтів.

І вони шукають альянсів із окремими офіцерами, з кимось з Асоціації, хто бажає змін. Для Валеріо, “гроші диктують набагато більше, аніж здоров’я та безпека кожного, хто працює у тюрмі”.

“Насправді на наших посвідченнях написано, як і на поліцейських, що наша мета служити та захищати громадськість через перевиховання тих, хто знаходиться під вартою. А цього не відбувається. Просто не відбувається”.

“Їх не стимулюють вести законослухняний спосіб життя, тому що нас не стимулюють до цього. Тому в цьому є якесь протиріччя, хоча саме в цьому і полягає головне завдання тюремної системи.”

1. Примітка. У Британії існує закріплений у законі принцип «одна камера – одна людина».