Минулого тижня ХІСД долучився до започаткування роботи майстерні з бісероплетіння та організації майстер-класу в Липецькому психоневрологічному інтернаті для жінок. До координатора проектів по покращенню якості життя людей з інвалідністю в спеціалізованих закладах України Ганни Геращенко звернулась адміністрація Липецького інтернату, яка почула про успіхи подібної працетерапії в іншому психоневрологічному інтернаті для чоловіків (с. Ржавець, Харківської області). Соціальний працівник Липецького інтернату розповіла, що жінки, які мешкають у закладі, мають багато вільного часу і часто не знають, чим його зайняти. Результати моніторингу ХІСД інтернатних закладів також підтверджують це, адже в таких установах майже не проводяться дозвіллєві практики, часто відсутня посада культпрацівника. Особливо гостро це питання постає восени та взимку, коли переважну більшість часу мешканці проводять у своїх кімнатах, навіть не виходячи на вулицю.
То ж до Липців було запрошено Ольгу Котенко, керівника гуртка Ржавецького психоневрологічного інтернату, задля того, щоб вона провела подібний майстер-клас для мешканців жіночого інтернату. Сама Оля лише в квітні цього року навчилась базовим навичкам техніки з бісероплетіння на семінарі, який проводився вперше в установах соціального захисту для дорослих, організатором якого також був ХІСД разом із волонтерами, які працюють у цій сфері. Зараз Оля впевнено працює із розумово-відсталими мешканцями чоловічого інтернату та вже має достатньо знань та професійних навичок задля навчання персоналу інших установ для клієнтів з особливими потребами.
Семінар в Липецькому інтернаті мав аншлаг. Затишна кімната із великим столом могла вмістити лише половину бажаючих. Оля помітила, що жінки швидше сприймають отримані знання та мають більше зацікавленості, аніж чоловіки із таким самим рівнем розумової відсталості. Каже, що деякі дівчата могли б з часом навіть проводити подібні гуртки самостійно, навчаючи інших. До кімнати постійно навідувались інші співробітники, а наприкінці до учасників семінару приєдналась директорка закладу. На столі через чотири години після старту навчання вже стояло деревце із бісеру. Крок за кроком юні та літні учениці втілювали задумку майстрині у життя, як за її допомогою, так і самостійно опановуючи творчі навички. Перше деревце, яке було зроблено в стінах інтернату, подарували директорці. Адміністрації та персоналу закладу, не говорячи вже про підопічних, дуже сподобалась ідея організації подібної майстерні.
Було вирішено, що після певного часу, коли робота гуртка налагодиться, персонал та мешканці двох інтернатів – чоловічого та жіночого – зможуть проводити спільні семінари та влаштовувати конкурси та змагання на кращі творіння з бісеру.