Більшість латиноамериканських держав зробили кроки для попередження тортур та боротьби з ними, приєднавшись до Конвенції ООН проти катувань. Тим не менш, актуальними для цього регіону і досі залишаються такі проблеми як: застосування тортур та жорстокого поводження, переповненість тюрем, погані умови тримання під вартою, недостатньо розвинуте медичне обслуговування та освітні послуги, високий рівень насильства у тюрмах, відсутність контролю з боку влади, надмірне використання попереднього ув’язнення та корумпованість адміністрацій тюрем [1].

З 33-х країн Латинської Америки 14 вже ратифікували Факультативний протокол до Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання (ФПКПК). 9 з них на сьогодні призначили або створили Національний Превентивний Механізм (НПМ), але тільки НПМ Мексики, Коста-Ріки та Гондурасу є реально діючими. У той час як деякі держави зробили вибір на користь створення нової установи (Гондурас, Гватемала, Парагвай), більшість держав наділили вже існуючу інституцію функціями НПМ – Омбудсмана, Національну Комісію з Прав Людини тощо (Мексика, Коста-Ріка, Чилі, Уругвай, Еквадор та Нікарагуа). Цікаво відзначити, що для регіону є характерним створення місцевих превентивних механізмів (Local Preventive Mechanism), як наприклад, у провінціях Аргентини і штатах Бразилії, у відповідь на конкретні потреби федеральних структур та тривалий процес створення національного механізму на федеральному рівні [1]. У Бразилії, Болівії, Аргентині та Перу закони про національний превентивний механізм наразі готуються або вже знаходяться на розгляді в органах законодавчої влади. Особливості НПМ Республіки Коста-Ріка ми вже детально розглядали в одній з попередніх статей [2], тому зосередимося на інших двох країнах, де НПМ на сьогодні функціонує: Гондурас та Мексика.
Гондурас

23 травня 2006 року Гондурас ратифікував ФПКПК і вирішив створити у якості НПМ новий незалежний інститут, порадившись попередньо з великою кількістю національних та міжнародних експертів.
5 грудня 2008 році було прийнято законодавство зі створення Національного Комітету з попередження тортур (НКПТ) (El Mecanismo Nacional de Prevención Contra la Tortura) [3], заснувавши таким чином нову інституцію для виконання мандату НПМ. Комітет складається з трьох членів, які представляють відповідно виконавчу владу, законодавчу (Національний Конгрес) та громадянське суспільство. Представник громадянського суспільства обирається на загальних зборах, на яких присутні різні неурядові організації. НКПТ розпочав свою діяльність наприкінці 2010 року. Підкомітет з попередження катувань (ППК) у своїй доповіді щодо Гондурасу (2009 р.) відзначив функціональну незалежність органу, його інституційну стабільність, високий рівень взаємодії з органами влади та організаціями громадянського суспільства [4]. Відповідно до ст. 17 Закону Гондурасу про НПМ, при Національному Комітеті з попередження тортур створена спеціальна Консультативна Рада, до склад якої входять по одному представнику Національного Комітету з попередження тортур, Офісу Прокурора з прав людини, службовця Міністерства юстиції та два представники громадянського суспільства. До кола обов’язків Консультативної Ради входить надавати рекомендації НКПТ, проводити спеціальні відповідні розслідування і розробляти пропозиції щодо вдосконалення НПМ. Консультативна Рада має право залучати інші установи чи окремих осіб або через створення робочих груп, або індивідуально з метою розвитку НПМ.
Мандат
Відповідно до ст. 2 Закону про Національний превентивний механізм, «мандат НПМ передбачає регулярне відстеження поводження з особами, позбавленими волі в місцях тримання під вартою, з метою посилення захисту від тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження, висуває рекомендації, пропозиції та зауваження компетентним національним органам» [5].
Візити

На сьогодні НКПТ займається моніторингом лише у пенітенціарній системі, з червня 2011 по липень 2012 року ним було відвідано 12 місць несвободи (з них 8 до тюрем, 3 у поліцейські відділки та 1 до приймальника-розподільника для дітей). Усі звіти знаходять у відкритому доступі на сайті НКПТ [6]. Втім, Підкомітет з попередження катувань зауважує, що НПМ Гондурасу визначає місця, які мають охоплюватись моніторингом, більш широко, ніж тільки тримання під вартою, що говорить про перспективи розвитку НПМ у країні та розширення його діяльності на інші місця несвободи.
Мексика
11 квітня 2005 року Мексика ратифікувала OPCAT, а 11 липня 2007 року Уряд Мексики наділив Національну Комісію з Прав Людини (National Human Rights Commission), а саме окремий департамент на чолі з Третім генеральним інспектором функціями НПМ. На сьогодні до складу групи НПМ входить директор та 23 міждисциплінарні спеціалісти, частина з яких раніше брала участь у моніторингу тюрем в рамках Національної Комісії з Прав Людини.
Мандат

Повноваження НПМ покладаються на Третього генерального інспектора Національної Комісії з Прав Людини (ст. 61 Регламенту Національної Комісії) [7]. Він отримує, аналізує та розслідує скарги з приводу порушень прав людини, що здійснюються з боку федеральної влади, зокрема пов’язані з актами порушення в місцях тримання під вартою. Інспектор також вживає заходи щодо примирення сторін, за винятком випадків серйозних порушень або злочинів проти людяності.
Генеральний інспектор має обов’язок координувати моніторинг дотримання прав людини в пенітенціарній системі та системі соціальної реабілітації в країні. Важливо відзначити, що Третій генеральний інспектор має юридичну службу телефонних консультацій в тюрмах через безкоштовну лінію [8].
Повноваження Комісії як НПМ є певним чином обмеженими. Так, візити Комісії можуть бути обмежені владою з причин національної оборони чи громадської безпеки, представники місцевих органів влади мають супроводжувати членів Комісії під час візитів та визначати місце для інтерв’ю із затриманими [9].
Візити

Моніторингова група зазвичай складається з 3-х осіб, одна із яких обов’язково є лікарем. Тривалість візиту як правило становить половину дня. Починаючи з вересня 2007 року, НПМ провів перший раунд візитів без попередження усіх тюрем Мехіко і у грудні 2007 року відвідав усі поліцейські дільниці у столиці. До кінця 2011 року НПМ відвідав місця тримання під вартою в усіх штатах Федерації. Згідно з річним звітом 2011 року, НПМ Мексики здійснив 591 візит, з них 61 ознайомчий візит та 530 повторних, спрямованих на оцінку усунення порушень, що були зафіксовані у візитах між 2007 та 2010 роками. Загальна кількість осіб, позбавлених волі, яких покрили ці візити – 85 705.
НПМ відвідав наступні місця несвободи:

• Тюрми для повнолітніх ув’язнених;
• Установи для неповнолітніх правопорушників;
• Офіси прокурорів та ізолятори тимчасового тримання;
• Кімнати для затриманих та короткострокові в’язниці;
• Лікарні, у тому числі психіатричні заклади;
• Притулки для жертв злочинів;
• Центри тримання мігрантів[10].

Звіти за результатами моніторингу

НПМ Мексики публікує звіти двох видів: 1) початкові доповіді про місця несвободи відвідані в певному штаті (одна доповідь про всі відвідані місця несвободи в одному штаті); 2) наступні доповіді штатів про відвідані місця несвободи, у тому числі з інформацією про рівень виконання рішень та рекомендацій, наданих у ході перших візитів.
Мексиканський НПМ публікує річні звіти (тільки іспанською мовою), які узагальнюють моніторингову діяльність стосовно усіх місць несвободи. Проте, за словами ППК, вони надають мало інформації про методи роботи НПМ і проблеми, що виникають в його діяльності. Він не містить ніяких наскрізних питань, пропозицій та рекомендацій, що стосуються катувань та інших видів жорстокого поводження у місцях несвободи [10].

Взаємодія з громадянським суспільством

На відміну від НПМ Гондурасу, НПМ Мексики не настільки сильно взаємодіє з громадськістю, на чому неодноразово наголошував Підкомітет з попередження катувань та інші міжнародні інституції. Більшість громадських організацій Мексики від початку відмовились співпрацювати з Національною Комісією з Прав Людини через те, що вважали її діяльність необ’єктивною і вирішили здійснювати власний незалежний моніторинг. Розуміючи необхідність співпраці з неурядовими організаціями, Національна Комісія вирішила створити Консультативну раду, до якої запросила представників декількох правозахисних організацій.

[1] http://www.apt.ch/en/americas/
[2] http://khisr.kharkov.ua/index.php?id=1336461222
[3] http://www.conaprev.gob.hn/conaprev/inicio.php
[4] http://www.apt.ch/en/opcat_pages/opcat-situation-91/
[5] http://www.conaprev.gob.hn/conaprev/pdf/LaGaceta-MNP.pdf
[6] http://www.conaprev.gob.hn
[7] http://www.cndh.org.mx/Normatividad_CNDH
[8] http://www.cndh.org.mx/Estructura
[9] http://umdpl.info/index.php?id=1286811945
[10] http://www.apt.ch/en/opcat_pages/opcat-situation-46/?pdf=info_country