4 – 5 грудня 2018 року у Мілані, Італія Асоціацією з попередження катувань та Офісом демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ було проведено другу регіональну зустріч НПМів та НДО з регіону ОБСЄ «Поєднання зусиль у попередженні катувань та жорстокого поводження в контексті місць тримання мігрантів». У зустрічі взяли участь представники НПМів та партнерських громадських організацій з 26 країн регіону ОБСЄ. В роботі зустрічі активну участь взяли Президент Європейського комітету з запобігання катувань Микола Гнатовський, Спеціальний доповідач ООН з катувань Нілс Мелцер, Спеціальний доповідач ООН з питань права на здоров’я Даініус Пурас, член Підкомітету ООН з попередження Марі Амос та Генеральний секретар Асоціації з попередження катувань Барбара Бернат. Інститут був представлений заступником Голови Правління Андрієм Черноусовим.
Проблеми збільшення міграційних переміщень, особливо у Середземноморському регіоні суттєво впливають на політику європейських країн та питання дотримання прав людини зокрема. Так, протягом 2017 року із країн Європейського Союзу було депортовано більше 75 000 мігрантів, тільки у Греції в пунктах тримання мігрантів зараз знаходиться більше 16 000 мігрантів, які шукають притулку або захисту. В Україні, за даними Державної прикордонної служби України за 10 місяців 2018 року було повернуто/не допущено 9700 осіб.
Така ситуація призводить до екстраординарних рішень окремих держав: від надмірно довгого тримання у спеціальних пунктах до криміналізації нерегулярною міграції. В цьому світлі особливі виклики постають перед національними превентивними механізмами, які мають забезпечити регулярний моніторинг місць тримання нерегулярних мігрантів та у окремих випадках бути присутніми під час примусових міграційних процедур – видворенні/поверненні/реадмісії.
Звичайно жваво обговорювали проблеми НПМів в країнах регіону ОБСЄ, серед яких:
• Недостатнє фінансування діяльності;
• Слабке бажання державних органів виконувати рекомендації НПМ;
• Надмірне навантаження на НПМ;
• Проблеми з одночасним превентивним та реактивним впливом у випадку катувань та жорсткого поводження (особливо у пострадянських країнах);
• Відсутність інструментів оцінки ефективності діяльності та відповідності вимогам Факультативного Протоколу до Конвенції ООН проти катувань тощо.