3 липня представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ю. Л. Бєлоусов разом зі співробітниками ХІСД відвідали Кобеляцьку спеціальну ЗОШ-інтернат для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, Полтавської обласної ради (Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України) та Новосанжарський дитячий будинок-інтернат (Міністерство соціальної політики) у Полтавській області. У ході візиту монітори поспілкувалися як із персоналом та адміністрацією закладів, так і з підопічними, з’ясували особливості функціонування цих установ, їхні нагальні потреби та досягнення.
Кобеляцька спеціальна школа-інтернат є загальноосвітнім закладом для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 6 до 16-17 років, які мають вади розумового розвитку. На сьогодні у закладі перебуває 156 підопічних. Цей заклад вирізняється тим, що діти з особливими потребами отримують у ньому загальну середню освіту, на відміну від будинку-інтернату, де діти отримують мінімальні базові знання, або у силу важкості діагнозів взагалі не здатні до навчання. Під час візиту підопічні школи-інтернату перебували на літньому відпочинку, тому після спілкування з адміністрацією та персоналом закладу монітори відвідали ще й оздоровчий табір «Костёр» у с. Нові Санжари і поспілкувалися із дітьми. У таборі діти перебувають протягом 80 днів та мають насичену культурно-розважальну програму: малюють, грають, співають, влаштовують конкурси, спортивні змагання, дискотеки, ходять на річку тощо. Дозвіллям дітей опікується і директор школи-інтернату, одним із її побажань було встановити ігровий та спортивний майданчики, щоб діти мали можливість більш цікаво проводити свій вільний час у закладі.
Новосанжарський дитячий будинок-інтернат є суто жіночим закладом, тут утримуються 94 дитини 2-4 профілю віком від 4 до 18 років, а також є молодіжне відділення для підопічних віком від 18 до 35 років. У зв’язку з більш складними вадами розумового розвитку дітей у будинку-інтернаті, на відміну від школи-інтернату, розроблені спеціальні реабілітаційні програми, проводяться комплексні оздоровчі заходи, зокрема, масаж, ЛФК, уроки з розвитку мовлення тощо. Важливо зазначити, що завдяки реабілітаційним заходам та лікуванню за останні кілька років вдалося здійснити позитивне перепрофілювання декількох дітей (наприклад, з 4 профілю на 3).
Не дивлячись на більш суттєві розлади, ніж у дітей зі школи-інтернату, діти Новосанжарського дитячого будинку так само знаходять себе у різних видах творчості: співають, танцюють, вишивають, займаються різними видами декоративно-прикладного мистецтва, про що свідчать десятки грамот та дипломів, які висять у коридорах закладу.
Попри щоденні старання та працю персоналу обох закладів, їх не оминає низка проблем, які зустрічаються і в інших інтернатних установах. Більшість з цих проблем напряму пов’язані із браком фінансування. Обидва заклади потребують ремонту, збільшення кількості персоналу, підвищення його кваліфікації тощо. На державному рівні необхідно звернути особливу увагу на проблему територіальної віддаленості зазначених закладів, адже з неї випливає багато інших глобальних проблем: інформаційна ізольованість, незнання потреб закладу серед місцевої громади, проблема штатної неукомплектованості (так, у школі-інтернаті немає реабілітолога, а в будинку-інтернаті – психолога та психіатра, які дуже потрібні у таких закладах) тощо. Суттєвими перешкодами у роботі закладів є застарілість штатних нормативів та нормативів проживання. Окрім того, у дитячому будинку-інтернату проявляється така системна проблема, як брак спілкування з особами протилежної статі, адже дівчата звикли до постійного перебування із хлопцями, які жили в інтернаті до його перепрофілювання. Задля подолання зазначених проблем необхідно долучати не тільки місцеві органи влади та громаду (у вигляді громадських та благодійних організацій), а й проводити комплексні заходи на рівні держави, адже відзначені у відвіданих закладах проблеми ще раз підтвердили їхню системність.