Однією з найбільш вразливих категорій дітей є діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, опіка над якими лягає, перш за все на державу, яка власне потім і здійснює контроль за дотриманням відповідного рівня цієї опіки. І якщо діти із сімей можуть розраховувати на захист батьків у разі порушення їхніх прав у школі чи дитсадку, то діти окресленої категорії такого захисту не мають. Саме тому особливої уваги в сфері моніторингу дотримання прав людини у стаціонарних закладах є заклади Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, в яких дитина-сирота чи дитина, позбавлена батьківського піклування перебуває від 3 років і до здобуття базової чи повної загальної середньої освіти, а в разі необхідності – до повноліття, на повному державному утриманні. До таких закладів відносяться дитячі будинки та загальноосвітні школи-інтернати всіх типів і форм власності. Це навчально-виховні або виховні заклади, що повинні забезпечувати цим дітям умови проживання, різнобічного розвитку, виховання, здобуття певного рівня освіти, професійної орієнтації та підготовки, готують дітей до самостійного життя.
Отже, головними завданнями інтернатних закладів є:
– забезпечення утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
– забезпечення всебічного розвитку, фізичного, соціального та психічного здоров’я вихованців;
– створення умов, сприятливих для проживання дітей, їх навчання та виховання;
– забезпечення соціального захисту, медико-психолого-педагогічної реабілітації та соціальної адаптації вихованців;
– реалізація прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на належні умови проживання, різнобічного розвитку, виховання, здобуття певного рівня освіти, професійної орієнтації та підготовки їх до самостійного життя та праці.
Типи інтернатних закладів і порядок їх утворення
Для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, з метою забезпечення належного рівня задоволення їх життєвих та освітніх потреб за умов повного утримання їх за рахунок держави створюються інтернатні заклади таких типів:
– дитячий будинок – навчальний заклад інтернатного типу, що забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного та шкільного віку, а також тих, які перебувають у родинних стосунках;
– загальноосвітня школа-інтернат – загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
– спеціалізована школа-інтернат – загальноосвітній навчальний заклад з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів, що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію обдарованих дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
– спеціальна загальноосвітня школа-інтернат – загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує виховання, навчання, соціальну адаптацію та корекцію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;
– загальноосвітня санаторна школа-інтернат – загальноосвітній навчальний заклад з відповідним профілем, що забезпечує виховання, навчання та лікування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують тривалого лікування.
Для збереження родинних зв’язків вихованців інтернатних навчальних закладів з братами і сестрами, задоволення їх освітніх, соціальних потреб, організації корекційно розвиваючої та лікувально-відновлювальної роботи при загальноосвітніх школах-інтернатах усіх типів можуть створюватися дошкільні відділення, групи.
Умови зарахування та вибуття
Комплектування інтернатних закладів дітьми здійснюється Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, управліннями освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районними та міськими відділами освіти органів місцевого самоврядування та місцевих адміністрацій на підставі рішення органу виконавчої влади за місцем проживання (перебування) дитини.
В інтернатні заклади приймаються:
– діти-сироти;
– діти, відібрані у батьків за рішенням суду;
– діти, батьки яких позбавлені батьківських прав чи (або) засуджені, перебувають під арештом у період слідства, визнані недієздатними, перебувають на тривалому лікуванні, а також батьків, місцеперебування яких невідомо, чи які з інших причин не беруть участі в утриманні та вихованні своїх дітей;
– підкинуті та безпритульні діти, які перебували в притулках для неповнолітніх, центрах соціально-психологічної реабілітації дітей.
Зарахування вихованців інтернатного закладу до спеціалізованої школи (школи-інтернату), класу з поглибленим вивченням окремих предметів, гімназії, ліцею, колегіуму комунальної та державної форм власності проводиться на конкурсній основі відповідно до затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 19.06.2003 р. № 389 Інструкції про порядок конкурсного приймання дітей (учнів, вихованців) до гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів) на підставі заяви керівника інтернатного закладу, де перебувала дитина-сирота, опікуна (піклувальника).
Діти, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, та діти, які потребують тривалого лікування, зараховуються до спеціальних і санаторних інтернатних закладів у порядку, визначеному положеннями про ці типи навчальних закладів.
Діти, члени однієї сім’ї (брати і сестри), направляються в один інтернатний заклад, за винятком, коли за медичними показниками або з інших причин їх виховання має здійснюватись окремо.
Зарахування дітей до інтернатного закладу проводиться за наказом директора цього закладу на підставі направлення (путівки) відповідного органу управління освітою, служб у справах неповнолітніх на підставі рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування за місцем проживання (перебування) дитини.
Вихованці можуть бути передані на всиновлення (удочеріння) громадянам України, іноземним громадянам, на виховання у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу в порядку, установленому законодавством України. Передача вихованців на усиновлення (удочеріння) здійснюється виключно в інтересах дитини.
Умови проживання
Інтернатний заклад розташовується, як правило, у сприятливій для здоров’я місцевості, має земельну ділянку, озеленений майданчик, обладнаний для ігор і занять дітей на повітрі, зону відпочинку, спортивний майданчик.
Інтернатний заклад повинен мати необхідну кількість будівель, приміщень та обладнання для організації навчально-виховного процесу, проживання вихованців, проведення позаурочної роботи, трудового навчання і виховання та забезпечення належних умов для роботи педагогічного, медичного персоналу і проведення лікувально-профілактичних заходів.
До таких будівель та приміщень належать: навчальний корпус (блок) з обладнаними класами, кабінетами, лабораторіями, залами (спортивним, актовим, читальним); спальний корпус (блок) з кімнатами для самопідготовки, відпочинку, гігієни; медичний блок (кабінет) для проведення профілактичних щеплень, фізіотерапії; їдальня і харчоблок зі складськими приміщеннями; господарчо-побутовий комплекс, що включає склади, гардеробні, пральню, гараж та інші приміщення. Кожна група повинна мати: кімнату для занять, ігрову кімнату, спальню, туалетну кімнату, ванно-душове приміщення, сушилку, роздягальню тощо.
Спеціальні та санаторні школи-інтернати повинні мати приміщення для здійснення корекційно – розвиваючих та лікувально-реабілітаційних заходів та інші приміщення, визначені в положеннях про ці типи навчальних закладів.
Дошкільне відділення інтернатного закладу повинно мати окремий вихід на вулицю та ігровий майданчик.
Харчування вихованців в інтернатних закладах, незалежно від підпорядкування та форми власності, організовується за нормами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Медичне обслуговування вихованців інтернатних закладів, незалежно від підпорядкування, типу та форми власності, забезпечується місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування і здійснюється медичними працівниками, які входять до штату цих закладів, та медичними працівниками лікувально-профілактичних закладів за територіальним принципом.
Заклади охорони здоров’я спільно з медичними працівниками інтернатного закладу двічі на рік безоплатно проводять медичні огляди всіх вихованців, у разі потреби беруть їх на диспансерний облік, здійснюють постійний медичний нагляд і своєчасне лікування.
З метою ранньої соціалізації дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, діти дошкільного віку, що проживають у дитячих будинках, можуть відвідувати місцеві дошкільні навчальні заклади, а діти шкільного віку, що проживають у дитячих будинках, обов’язково навчаються у місцевих загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів.
Трудове навчання і профорієнтація здійснюються у навчально-виробничих майстернях (для технічних і обслуговуючих видів праці), підсобних господарствах, на навчально-дослідних ділянках, земельних наділах, на виробництвах, в установах і організаціях з обов’язковим дотриманням правил безпеки, вимог навчальних програм, урахуванням профілю та типу інтернатного закладу, особливостей регіону і вимог санітарного законодавства.
Вихованці залучаються на принципах добровільності до самообслуговування, різних видів суспільно корисної праці з урахуванням віку, статі, фізичних особливостей, вимог санітарного законодавства, норм і правил особистої гігієни та охорони здоров’я.
При цьому вихованцям забезпечуються належні санітарно-гігієнічні й безпечні умови праці на робочих місцях згідно із законодавством.
Забезпечення захисту особистих прав та інтересів вихованців інтернатних закладів, надання практичної допомоги у розв’язанні питань юридичного змісту здійснюються юристом, посада якого передбачається штатним розписом закладу
Адміністрація інтернатного закладу під час канікул організовує відпочинок та оздоровлення вихованців у дитячих санаторіях, оздоровчих і спортивних таборах, таборах відпочинку тощо. Дітям, які потребують санаторно-курортного лікування, першочергово виділяються путівки до відповідних закладів протягом року.
Отже, вихованці мають право на:
– рівний доступ до якісної дошкільної, базової, повної загальної середньої та позашкільної освіти;
– медичну та соціальну допомогу згідно з чинним законодавством;
– утримання за рахунок відповідних бюджетів у державних і комунальних навчальних закладах, за рахунок власника та (або) власних коштів – у приватних;
– повноцінне якісне харчування;
– збереження родинних стосунків;
– безпечні і нешкідливі умови проживання, виховання, навчання, праці;
– отримання кваліфікованої допомоги в навчанні, корекції психофізичного розвитку;
– оздоровлення, відпочинок, організоване дозвілля у вихідні, святкові та канікулярні дні;
– вибір форм навчання, факультативів, спецкурсів, позакласних занять;
– розвиток своїх творчих здібностей та інтересів через участь у різних видах навчальної, наукової, науково-практичної діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах тощо;
– користування навчально-виробничою, науковою, матеріально-технічною, культурно-спортивною, корекційно-відновлювальною та лікувально-оздоровчою базою інтернатного закладу;
– вільне вираження поглядів, переконань;
– захист своїх особистих, житлових і майнових прав;
– захист від будь-яких форм експлуатації, психічного, фізичного та інших видів насильства з боку працівників, опікунів, піклувальників вихованців, які порушують їх права, честь і гідність;
– участь в органах громадського самоврядування інтернатного закладу.
Вихованці зобов’язані:
– дотримуватися вимог статуту, внутрішнього розпорядку інтернатного закладу;
– дотримуватися законодавства, моральних, етичних норм;
– дотримуватися правил особистої гігієни;
– оволодівати знаннями, уміннями, практичними навичками в обсязі Державних стандартів дошкільної, базової і повної загальної середньої, спеціальної освіти, підвищувати загальний культурний рівень;
– бережливо ставитися до особистого майна та майна інтернатного закладу;
– поважати честь і гідність інших вихованців і працівників закладу.
Державний контроль та нагляд за діяльністю інтернатних закладів усіх типів і форм власності згідно з чинним законодавством здійснюють Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані інтернатні заклади, Державна інспекція навчальних закладів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління освітою, органи місцевого самоврядування. Основною формою державного контролю за діяльністю інтернатних закладів усіх типів і форм власності є їх державна атестація, що проводиться у порядку, установленому Міністерством освіти і науки, молоді і спорту України. У період між атестаціями проводяться перевірки (інспектування) інтернатного закладу з питань, пов’язаних з його фінансово-господарською та навчально-виховною діяльністю (витяги з Наказу МОН України, Міністерства сім’ї, дітей та молоді від 21.09.2004 № 747/ 460 «Про затвердження Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування»).
Ще однією особливою категорією закладів Міністерства освіти і науки молоді та спорту, яка підлягає моніторингу, є заклади соціальної реабілітації, в яких утримуються діти, які скоїли правопорушення (злочини), але ще не досягли віку, коли настає кримінальна відповідальність за них. Такими установами є:
– загальноосвітні школи соціальної реабілітації;
– професійні училища соціальної реабілітації.
Загальноосвітня школа соціальної реабілітації є державним закладом освіти. Направлення дітей і підлітків на навчання до шкіл соціальної реабілітації здійснюється судами у встановленому законом порядку.
Створення, реорганізація та ліквідація школи соціальної реабілітації проводиться управліннями освіти Уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за погодженням Міносвіти з дозволу Кабінету Міністрів України.
Завдання школи:
Школа соціальної реабілітації має створити належні умови для життя, навчання та виховання учня, підвищення його загальноосвітнього і культурного рівня, професійної підготовки, розвитку індивідуальних здібностей і нахилів, забезпечити правове виховання та соціальний захист в умовах постійного педагогічного режиму.
Умови приймання та вибуття дітей
До школи соціальної реабілітації направляються неповнолітні правопорушники віком від 11 до 14 років на підставі рішення суду за путівками управлінь освіти Уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, на території яких знаходяться зазначені заклади, в окремих випадках – Міносвіти, що видаються у 10-денний термін з дня одержання особової справи неповнолітнього.
У школах соціальної реабілітації неповнолітні утримуються у межах встановленого судом терміну, але не більше трьох років. У виняткових випадках неповнолітні можуть утримуватись до досягнення ними 15 років, якщо це необхідно для завершення навчального року.
Звільнення учнів із школи соціальної реабілітації провадиться після закінчення терміну перебування, встановленого судом, за рішенням директора закладу.
Дострокове звільнення неповнолітніх із школи соціальної реабілітації провадиться за ухвалою суду за місцезнаходженням закладу за клопотанням ради школи з обов’язковим влаштуванням їх на навчання до загальноосвітніх шкіл, професійних навчально-виховних закладів або на роботу відповідно до чинного законодавства.
Переведення учнів, у тому числі тих, які систематично порушують режим, з однієї школи соціальної реабілітації до іншої допускається лише у виняткових випадках з дозволу Міносвіти за поданням директора школи соціальної реабілітації. Прийом до школи соціальної реабілітації проводиться протягом року.
Доставлення неповнолітніх до школи соціальної реабілітації здійснюється в установленому порядку через приймальники-розподільники для неповнолітніх системи МВС. Таким же є порядок повернення у разі самовільного залишення школи соціальної реабілітації.
Під час прийому неповнолітніх їхні речі підлягають ретельному огляду. Предмети, вироби, речі, зберігання яких учням заборонено, здаються за списком на схов до спеціально відведеного для цього приміщення. Новоприбулі учні проходять обов’язкову санітарну обробку відповідно до діючих санітарно-епідеміологічних норм.
До школи соціальної реабілітації не можуть бути направлені діти і підлітки, які страждають захворюваннями, зазначеними у переліку, що його містить “Інструкція про медичне обстеження дітей і підлітків, які направляються до шкіл соціальної реабілітації”, затверджена Міносвіти і МОЗ.
У випадку самовільного виходу учня за межі школи соціальної реабілітації її керівництво терміново вживає заходів щодо його розшуку та повернення, а у разі потреби – письмово інформує про факт виходу відділ внутрішніх справ, на території якого розміщений заклад, для вжиття оперативно-розшукових заходів.
Питання доцільності перебування учнів у школі соціальної реабілітації розглядається через рік (повторно через шість місяців) і остаточно судом вирішується за місцезнаходженням закладу на підставі рішення ради школи чи за поданням директора.
Учні шкіл соціальної реабілітації, яким виповнилося 15 років, але вони не стали на шлях виправлення, за ухвалою суду за місцезнаходженням зазначеного закладу можуть бути переведені до училища соціальної реабілітації. Це переведення може здійснюватися у межах терміну, встановленого ухвалою суду, що застосував примусовий захід виховного характеру, але не більше трьох років.
Умови проживання
Територія школи соціальної реабілітації, як правило, повинна мати огорожу, що не допускає вільного виходу учнів за її межі чи вільного входу сторонніх.
Школа соціальної реабілітації повинна мати комплекс приміщень і споруд, які забезпечують проживання вихованців та навчально-виховний процес: обладнані за встановленими нормативами навчальні та жилі приміщення для учнів, приміщення для медико-санітарної частини, карантинного відділення, харчоблок, клуб, спортивне містечко, навчально-виробничі майстерні, навчально-дослідне сільське чи садове господарство.
Навчальні приміщення школи соціальної реабілітації включають: класні кімнати, навчальні кабінети, актовий і спортивний зали, побутові кімнати, бібліотеку з читальним залом, кімнати для гурткової роботи, учительську, приміщення для адміністративного та обслуговуючого персоналу, а також приміщення для радіовузла, стаціонарної кіноустановки та іншого призначення.
Жилі приміщення включають: спальні кімнати, їдальню, кімнату відпочинку, кімнати старших вихователів, вихователів і чергових з режиму, лікувально-санітарні кабінети та ізолятор, ванно-душові приміщення, кімнату для зустрічей учнів з батьками, карантинні відділення, кімнату психологічного розвантаження, дисциплінарну кімнату, комору, кімнати гігієни для дівчат та інші необхідні приміщення, обладнані в межах асигнувань, що виділяються для цієї мети.
Особливості педагогічного режиму, умов виховання та утримання дітей і підлітків у школі соціальної реабілітації визначаються:
1. спеціальним режимом дня та системою навчальної і виховної роботи;
2. постійним наглядом і педагогічним контролем за учнями;
3. виключенням можливості вільного виходу учнів за межі території школи соціальної реабілітації без дозволу адміністрації.
Школи соціальної реабілітації створюються окремо для хлопців і дівчат.
Школа соціальної реабілітації охоплює процес навчання та виховання учнів загальноосвітньої школи I і II ступенів. З дозволу Міністерства окремі школи соціальної реабілітації можуть охоплювати три ступені освіти середньої загальноосвітньої школи. Кількість учнів у школі соціальної реабілітації не повинна перевищувати 180 чоловік.
При школі соціальної реабілітації створюється медико-санітарна частина. Персонал медико-санітарної частини здійснює медичний нагляд за учнями цілодобово.
Навчально-виховна робота у школі соціальної реабілітації організовується на основі поєднання навчання із різнопрофільною продуктивною працею, створення умов для участі учнів у позакласній роботі за інтересами.
Для учнів, що виявили особливі здібності у вивченні певних предметів, а також для учнів із значною педагогічною занедбаністю учителі складають індивідуальні навчальні плани, які розглядаються і затверджуються директором школи соціальної реабілітації.
Трудове навчання і виховання у школі соціальної реабілітації є одним з основних засобів перевиховання дітей та підлітків. Воно здійснюється у навчально-виробничих майстернях, навчально-дослідному сільському або садовому господарстві школи соціальної реабілітації з урахуванням віку й фізичного розвитку учнів під постійним медичним наглядом із суворим додержанням техніки безпеки.
Під час літніх канікул школа соціальної реабілітації може організовувати табори праці й відпочинку із залученням учнів до роботи у навчально-виробничих майстернях, навчально-дослідному сільському або садовому господарстві школи соціальної реабілітації, у сільськогосподарських державних підприємствах.
За порушення режиму на учнів можуть накладатися такі стягнення:
1. попередження;
2. оголошення догани;
3. обговорення на загальних зборах учнів, групи, загону, педагогічній раді;
4. поміщення до дисциплінарної кімнати на термін до двох діб. Умови утримання учнів у дисциплінарній кімнаті визначаються Положенням про дисциплінарну кімнату, затвердженим Міносвіти.
Накладення стягнень допускається лише за письмовим наказом директора школи соціальної реабілітації або особи, яка за наказом виконує його обов’язки.
У виняткових випадках поміщення учнів до дисциплінарної кімнати в нічний час допускається також старшим черговим з режиму до прибуття у школу соціальної реабілітації директора або особи, яка виконує його обов’язки.
Адміністрація школи соціальної реабілітації має право надавати учневі тимчасову відпустку терміном на 5 діб (не враховуючи часу на проїзд) у разі смерті, тяжкої хвороби батьків або осіб, які їх замінюють, близьких родичів та з інших сімейних обставин.
Педагогічні працівники повинні підтримувати систематичний зв’язок з батьками учнів або особами, які їх замінюють, шляхом листування, особистих бесід, проведення батьківських зборів, конференцій.
Відвідування учнів батьками або особами, які їх замінюють, рідними допускається з дозволу директора школи соціальної реабілітації або особи, яка його замінює.
Учні мають право на листування, телефонні розмови, отримання передач, посилок, бандеролей, грошових переказів.
Витрачання учнями грошей допускається з дозволу і під контролем адміністрації школи соціальної реабілітації.
З метою недопущення зберігання заборонених предметів адміністрація школи соціальної реабілітації має право проводити особистий огляд учнів, його речей, а також посилок, бандеролей, передач, спальних та інших приміщень з наступним складанням протоколу.
Контроль за діяльністю шкіл соціальної реабілітації здійснюють управління освіти обласних, Київської міської державних адміністрацій, служби у справах неповнолітніх, Міносвіти.
Нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів у діяльності шкіл соціальної реабілітації здійснюють органи прокуратури відповідно до Закону України про прокуратуру (витяги з Постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.1993 № 859 «Про організацію діяльності загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації»).
Професійне училище соціальної реабілітації є державним закладом Міносвіти, де навчаються неповнолітні правопорушники.
Створення, реорганізація та ліквідація училища соціальної реабілітації проводиться Міносвіти з дозволу Кабінету Міністрів України.
Завдання училища
Училище соціальної реабілітації має створити належні умови для життя, навчання та виховання учня, підвищення його загальноосвітнього і культурного рівня, професійної підготовки, розвитку індивідуальних здібностей і нахилів, забезпечити правове виховання та соціальний захист в умовах постійного педагогічного режиму.
Умови приймання дітей та вибуття
До училищ соціальної реабілітації направляються неповнолітні правопорушники віком від 14 років на підставі рішення суду за путівками Міносвіти, а неповнолітні, що проживають в областях, на території яких є училища соціальної реабілітації – за путівками управлінь освіти обласних державних адміністрацій. Путівки видаються у 10-денний термін з дня одержання особової справи підлітка.
Переведення учнів, у тому числі тих, які систематично порушують режим, з одного училища соціальної реабілітації до іншого допускається, як виняток, лише з дозволу Міносвіти за спільним клопотанням адміністрації і ради училища соціальної реабілітації.
Доставляння неповнолітніх до училищ соціальної реабілітації здійснюється через приймальники-розподільники для неповнолітніх МВС. Таким же є порядок їх повернення у разі самовільного залишення училища.
До училища соціальної реабілітації не можуть бути направлені підлітки, які страждають захворюваннями, зазначеними у переліку, що його містить “Інструкція про медичне обстеження підлітків, які направляються до училищ соціальної реабілітації”, затверджена Міносвіти і МОЗ.
Не підлягають направленню і прийому до училища соціальної реабілітації неповнолітні, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі із застосуванням відстрочки виконання вироку або умовно.
Прийом до училища соціальної реабілітації і звільнення з нього проводиться протягом року.
Неповнолітні утримуються в училищах соціальної реабілітації у межах терміну, встановленого судом, але не більше трьох років, за вчинення злочину у віці до 18 років або скоєння правопорушення до виповнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність. У разі переведення учнів із школи соціальної реабілітації до училища соціальної реабілітації загальний термін перебування їх у цих закладах не повинен перевищувати трьох років.
В училищах соціальної реабілітації з дозволу суду за місцезнаходженням зазначеного закладу учні можуть утримуватись у виняткових випадках до досягнення ними 19 років, якщо це необхідно для завершення навчального року або професійної підготовки.
Під час прийому неповнолітніх їхні речі підлягають ретельному огляду. Предмети, вироби, речі, зберігання яких учням заборонено, здаються за списком на схов до спеціально відведеного для цього приміщення. Новоприбулі учні проходять обов’язкову санітарну обробку відповідно до діючих санітарно-епідеміологічних норм.
Звільнення учнів з училища соціальної реабілітації провадиться після закінчення терміну перебування, встановленого судом, за рішенням директора закладу.
Дострокове звільнення неповнолітніх із училища соціальної реабілітації провадиться судом за місцезнаходженням закладу за клопотанням ради училища.
Звільненим учням училищ соціальної реабілітації видаються паспорти відповідно до Положення про паспорт громадянина України.
Умови проживання
Територія училища соціальної реабілітації повинна мати огорожу, що не допускає вільного виходу учнів за її межі чи вільного входу сторонніх, контролюється службою режиму.
Училище соціальної реабілітації повинне мати комплекс будівель та споруд, які забезпечують проживання вихованців та навчально-виховний процес: обладнані за встановленими нормативами навчальні та житлові приміщення для учнів, приміщення для медико-санітарної частини, контрольно-пропускного пункту та карантинного відділення, кімнату психологічного розвантаження, дисциплінарну кімнату, харчоблок, клуб, бібліотеку, читальний та актовий зали, спортивне містечко, навчально-виробничі майстерні, комунально-побутові приміщення: перукарню, пральню, лазню, майстерню для ремонту одягу та взуття, кімнату гігієни (для дівчат), приміщення для адміністративного та обслуговуючого персоналу тощо.
Житлові приміщення, приміщення медико-санітарної частини, клуб, бібліотека, кімнати для виховної роботи, класи, навчальні кабінети і виробничі майстерні радіофікуються. У кімнатах відпочинку встановлюються телевізори. Час радіотрансляції і перегляду телепередач визначається розпорядком дня училища соціальної реабілітації.
У приміщенні контрольно-пропускного пункту обладнуються кімнати для зустрічей учнів з рідними і близькими, для зберігання речей тощо.
При училищі соціальної реабілітації дозволяється організовувати в установленому порядку підсобні господарства.
Особливості педагогічного режиму, умов виховання та утримання підлітків в училищі соціальної реабілітації визначаються:
1. спеціальним режимом дня та системою навчальної і виховної роботи;
2. постійним наглядом і педагогічним контролем за учнями;
3. виключенням можливості вільного виходу учнів за межі території училища соціальної реабілітації без дозволу адміністрації.
Училища соціальної реабілітації створюються окремо для хлопців і дівчат з контингентом учнів не більше 200 чоловік за рахунок коштів державного бюджету, які виділяються цільовим призначенням.
При училищі соціальної реабілітації створюється середня загальноосвітня школа та медико-санітарна частина.
Медико-санітарна частина працює під керівництвом завідуючого медико-санітарною частиною і підпорядковується директору училища соціальної реабілітації та місцевим органам охорони здоров’я. Цілодобове чергування і медичний нагляд за вихованцями забезпечується медичним персоналом. У необхідних випадках училище соціальної реабілітації має право користуватися допомогою інших лікувально-профілактичних закладів.
Професійне навчання в училищі соціальної реабілітації здійснюється за навчальними планами й програмами, затвердженими відповідним управлінням освіти обласних державних адміністрацій, і проводиться на основі поєднання навчання з систематичною участю учнів у продуктивній праці.
Для учнів, які не засвоюють програми загальноосвітньої підготовки, організовується навчання за спеціальними програмами та індивідуальними планами, що готуються вчителями і затверджуються директором школи. У разі потреби можуть створюватися класи (групи) вирівнювання.
Виробниче навчання є основою професійної підготовки учнів і здійснюється в сучасно обладнаних навчально-виробничих майстернях, лабораторіях, на полігонах, у навчальних господарствах, а також на дільницях, що виділяються навчальним закладам підприємствами.
Виробниче навчання та виробнича практика учнів включає:
1. навчання учнів у навчальних майстернях, на полігонах, навчальних дільницях підприємств, будівельних об’єктах, сільськогосподарських підприємствах, де учні послідовно набувають навичок виконання основних видів робіт;
2. виробничу практику (навчання) безпосередньо на підприємствах, будівельних об’єктах, сільськогосподарських підприємствах, де учні у складі навчальних груп, учнівських бригад під керівництвом майстрів виробничого навчання послідовно закріплюють набуті первинні навички та професійне уміння, навчаються використовувати сучасну техніку, набувають необхідних практичних навичок самостійно та якісно виконувати роботу, що передбачено навчальними планами;
3. виробничу практику безпосередньо на робочих місцях, обладнаних сучасною технікою, в кращих робітничих бригадах на підприємствах та об’єктах сільськогосподарського виробництва.
Під час виробничого навчання і виробничої практики учням забезпечуються належні санітарно-гігієнічні умови праці на робочих місцях відповідно до вимог законодавства.
У училищі соціальної реабілітації проводиться щорічно поетапна атестація учнів, за підсумками якої їм присвоюється кваліфікація, що відповідає набутому на кожному етапі рівню професійної підготовки, а після завершення навчання проводяться кваліфікаційні екзамени.
Учням училищ соціальної реабілітації, які успішно завершили навчання в школі II ступеня, вручаються свідоцтва про закінчення основної школи, а учням школи III ступеня, які склали випускні іспити з основ наук і виробничого навчання, – атестати про середню освіту та атестати про присвоєння кваліфікації, що видаються їм на руки при звільненні з училища соціальної реабілітації. Іншим учням видаються довідки про навчання в тому чи іншому класі із зазначенням оцінок з усіх предметів.
Учні училища соціальної реабілітації мають право:
• екстерном складати випускні кваліфікаційні екзамени за результатами поетапної атестації;
• брати участь у вирішенні питань діяльності закладу, вибирати і бути обраними до органів громадського самоврядування;
• особисто або через своїх представників в органах громадського самоврядування направляти запити до цих органів або адміністрації з різних питань роботи училища соціальної реабілітації, висловлювати свої думки і оцінки з цього приводу, вносити пропозиції;
• об’єднуватися в первинні громадські організації, товариства, клуби за інтересами та в інші самодіяльні об’єднання, які сприяють задоволенню потреб у творчості, духовному і фізичному удосконаленню;
• працювати в навчальних майстернях, у складі трудових об’єднань (у тому числі таких, що діють на принципах госпрозрахунку), брати участь у розподілі доходів, заробітної плати, премій, вносити раціоналізаторські пропозиції.
Учні училища соціальної реабілітації зобов’язані:
• систематично і глибоко оволодівати знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищувати загальнокультурний рівень;
• не порушувати чинного законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку училища соціальної реабілітації;
• дотримуватися морально-етичних норм співжиття.
У вільний від занять і виробничої діяльності час учні залучаються до господарських робіт, пов’язаних з благоустроєм училища соціальної реабілітації, підтриманням на його території чистоти і порядку, ремонтом приміщень. При цьому їм забезпечуються здорові й безпечні умови праці.
За порушення вимог режиму і правил поведінки на учнів училища соціальної реабілітації можуть накладатися такі стягнення:
1. оголошення зауваження;
2. оголошення догани;
3. поміщення до дисциплінарної кімнати на термін до двох діб.
Порядок ізоляції учнів від колективу здійснюється відповідно до Положення про дисциплінарну кімнату, затвердженого Міносвіти. Директор училища соціальної реабілітації має право достроково звільнити учня з дисциплінарної кімнати.
Накладення стягнень допускається лише за письмовим наказом директора училища соціальної реабілітації або особи, яка за наказом виконує його обов’язки.
У виняткових випадках поміщення учнів до дисциплінарної кімнати в нічний час допускається також старшим черговим з режиму до прибуття у училище соціальної реабілітації директора або особи, яка виконує його обов’язки.
Відвідання учнів батьками або особами, які їх замінюють, рідними допускається лише з дозволу директора училища соціальної реабілітації або особи, яка його замінює.
У разі смерті, тяжкої хвороби рідних, близьких учня чи інших непередбачених обставин адміністрація має право надавати йому короткочасну відпустку терміном на 5 діб, не враховуючи часу на проїзд.
Режим у училищах соціальної реабілітації повинен забезпечувати дисципліну та організованість учнів.
Учні мають право на листування, телефонні розмови, отримання передач, посилок, бандеролей, грошових переказів.
Витрачати гроші учні можуть лише з дозволу адміністрації училища соціальної реабілітації.
Вихід учнів за межі училища соціальної реабілітації організовано та в індивідуальному порядку, як правило, дозволяється в супроводі працівників училища, батьків, а також самостійно у разі заохочення.
У випадку самовільного виходу учня за межі училища соціальної реабілітації його адміністрація терміново вживає заходів щодо його розшуку та повернення, а у разі потреби – письмово інформує про факт виходу відділ внутрішніх справ, на території якого розміщений заклад, для вжиття оперативно-розшукових заходів.
У випадку масового самовільного залишення території училища соціальної реабілітації, масової непокори, групового хуліганства, пожежі, стихійних лих та інших надзвичайних подій адміністрація училища соціальної реабілітації терміново повідомляє про це місцеві органи внутрішніх справ, управління освіти Уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Міносвіти.
Нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів у діяльності училищ соціальної реабілітації здійснюють органи прокуратури відповідно до Закону України про прокуратуру (витяги з Постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.1993 № 859 «Про організацію діяльності загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації»).
Інформація про заклади Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, які підлягають моніторингу:
1. Дитячі будинки станом на 01.01.2011 – 113 установ на 4771 особу
• З них системи МОНмолодьспорт – 110 установ на 4686 осіб
2. Школи-інтернати станом на 01.01.2011 – 687 установ на 119965 осіб, у тому числі:
• загальноосвітні станом на 01.01.2011 – 351 установа на 78942
• спеціальні загальноосвітні (для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку) станом на 01.01.2011 – 336 установ на 41023
3. Загальноосвітні школи соціальної реабілітації станом на 05.09.2010 – 11 установ на 299 осіб
4. Професійні училища соціальної реабілітації станом на 05.09.2010 – 3 установи на 117 осіб
При здійсненні моніторингу дотримання прав людини в закладах Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України слід звернути увагу на наступні нормативно-правові документи:
1. Постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 № 585 «Про встановлення строку навчання у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку»;
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.11.2004 № 1591 «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах»;
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 964 «Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад»;
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 13.10.1993 № 859 «Про організацію діяльності загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації»;
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.1997 № 1200 «Про Порядок та норми надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість»;
6. Наказ МОН України, МОЗ України від 01.06.2005 № 242/329 «Про затвердження Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах»;
7. Наказ МОН України, Міністерства сім’ї, дітей та молоді від 21.09.2004 № 747/ 460 «Про затвердження Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування»;
8. Наказ МОН України від 15.09.2008 № 852 «Про затвердження Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку»;
9. Наказ МОН України 12.06.2003 № 363 «Про затвердження Положення про загальноосвітню школу-інтернат та загальноосвітню санаторну школу-інтернат»;
10. Наказ Органів влади СРСР від 31.08.1987 № 166 «Про затвердження Типових штатів дитячих будинків і шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків»;
11. Наказ Органів влади СРСР від 31.12.1975 № 171 «Про затвердження Положення про дошкільну установу для дітей з порушенням опорно-рухового апарату і відповідну групу при школі-інтернаті»;
12. Наказ МОН України від 19.06.1996 № 217 «Про затвердження Інструкції про порядок комплектування загальноосвітніх шкіл-інтернатів дітьми»;
13. Наказ МОН України від 05.12.2008 № 1105 «Про затвердження Типових штатних нормативів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують фізичного та (або) розумового розвитку»;
14. Інструкція Органів влади СРСР від 29.03.1978 № 1832-78 «Організація учбових занять в спеціальних-загальноосвітніх школах-інтернатах для сліпих та з вадами зору дітей. (Гігієнічні рекомендації)»;
15. Наказ МОН України від 17.11.2003 № 763 «Про затвердження норм матеріального та нормативів фінансового забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також вихованців шкіл-інтернатів»;
16. Наказ МОН України від 20.02.2002 № 128 «Про затвердження Нормативів наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та Порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах»;
17. Наказ МОЗ України, МОН України від 05.05.1997 № 137/131 «Про затвердження Інструкції про медичне обстеження дітей і підлітків, які направляються до загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання»;
18. Наказ МОН України від 25.08.1994 № 256 «Про затвердження Положення про дисциплінарну кімнату спеціальної загальноосвітньої школи та спеціального професійного училища для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання».
