НПМ Німеччини: Федеральна Агенція з попередження катувань
Заборона катування та іншого жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження чи покарання є найбільш важливою гарантією захисту прав людини. Стаття 5 Загальної декларації прав людини закріплює, що ніхто не може бути підданий катуванню та іншому жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. Стаття 7 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, а також стаття 3 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод містять подібну заборону. На національному рівні заборона катування та іншого жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження чи покарання закріплена у параграфі 1 статті 1 Основного Закону Федеративної Республіки Німеччини — Конституції.
Конвенція ООН проти катувань зобов’язує Держави з метою попередження будь-якого акту катувань чи жорстокого поводження передбачити кримінальну відповідальність за вказані дії. Її статті 2 та 16 також містять вимоги до держав вдатися до ефективних заходів з попередження актів катувань та поганого поводження. Конвенція ООН проти катувань серед іншого пропонує процедуру, згідно із якою люди можуть подавати індивідуальні скарги в Комітет ООН проти катувань про те, що країна-учасниця порушує заборону, передбачену Конвенцією. Більш того, країни-учасниці зобов’язані подавати регулярні звіти про заходи, до яких вони вдалися на виконання вимог Конвенції. Однак, ці процедури мають реактивний характер за своєю природою, і частіше за все не діють до моменту порушення права.
Факультативний Протокол до Конвенції ООН проти катувань та іншого жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження чи покарання (ФПКПК), на відміну від самої Конвенції містить превентивний підхід. Як і Європейська Конвенція з попередження катувань, яка сформувала систему превентивних візитів до країн-учасниць, він орієнтований саме на попередження катувань. ФПКПК також передбачає підсилення захисту проти катувань та поганого поводження засобами цього інструменту. Слідуючи цьому, ст. 3 ФПКПК також містить зобов’язання запровадити національні превентивні механізми з метою підсилення роботи щойно створеного Підкомітету ООН з попередження катувань (ППК). Повноваження та завдання НПМ та ППК здебільшого збігаються.
Німеччина підписала ФПКПК 20 вересня 2006 і зробила його частиною внутрішнього права шляхом ратифікації Законом Федерального Парламенту 26 серпня 2008 року. Після цього ратифікаційні грамоти були депоновані 4 грудня 2008 в ООН і ФПКПК набрав чинності для Федеративної Республіки Німеччина 3 січня 2009 у якості міжнародного договору. ФРН скористалася можливістю відтермінування виконання зобов’язань за Протоколом у відповідності до ст. 24 п. 1. Така заява була зроблена з метою узгодження положень міжнародного договору із суб’єктами федерації — землями (Länder).
На відміну від інших країн, Німеччина не мала попередньо діючої структури, на яку можна було б покласти роль національного превентивного механізму у відповідності із вимогами ФПКПК. У окремих сферах існують інституції, повноваження та завдання яких частково співпадають із передбаченими ФПКПК. В додаток до Комісара Федерального парламенту Німеччини з питань збройних сил до них можна віднести Комітет із помилувань Федерального парламенту, а також парламенти земель, психіатричні комісії, громадські ради у тюрмах, а також галузевих омбудсманів, таких як тюремний омбудсман. Однак, ці механізми не здатні гарантувати створення всеохоплюючої системи відвідувань, яка б мала «покривати» усі місця, де люди позбавлені волі. Відповідно до цього рішення, на виконання вимог ФПКПК стосовно установ, які знаходяться під федеральною юрисдикцією було створено Федеральну Агенцію з попередження катувань (ФАПК) при Федеральному міністерстві юстиції, а для місць несвободи, які знаходяться під юрисдикцією земель — Комісії земель, які будуть створені Агенцією.
ФАПК було створено наказом Федерального міністерства юстиції від 20 листопада 2008 року, і вона почала функціонувати у Вісбадені 1 травня 2009 року. Відповідно до п. 3 наказу, ФАПК зобов’язана звітувати по своїй діяльності Федеральному Урядові та Федеральному Парламенту на щорічній основі. Цей звіт має містити опис загальної правової та фактичної бази заходів ФАПК, а також підсумок про інспекційні візити. ФАПК зобов’язана надавати свої щорічні звіти разом з Об’єднаною Комісію Земель з питань протидії катуванням.
Робота Федеральної Агенції з попередження катувань як частини національного превентивного механізму
Інституційне підґрунтя та правова природа Федеральної агенції
Федеральна агенція з попередження катувань та Спільна Комісія Земель з Попередження Катувань разом складають національний превентивний механізм з попередження катувань (скорочено — НПМ). Вони мають працювати разом як національний превентивний механізм з попередження катувань.
Правові і фактичні вимоги до НПМ випливають зі змісту ст. 18 ФПКПК, згідно із якою країни-учасниці зобов’язані гарантувати функціональну незалежність національного превентивного механізму, а також незалежність його персоналу. Держави також повинні забезпечити аби НПМ мали мультидисциплінарну експертизу, етнічно- та ґендернозбалансований склад наскільки це можливо. Насамкінець, вони мають надати достатнє фінансування для виконання НПМ своїх функцій. Питання функціонування ФАПК містяться у наказі Федерального міністерства юстиції 20 листопада 2008 року, а також у Державній угоді із Землями від 25 червня 2009, яка стосується Об’єднаної Комісії.
ФАПК було створено як незалежний державний федеральний орган. Вона фінансується з бюджету Федерального міністерства юстиції, але не підпорядкована жодному з Міністрів. У відповідності з п. 4 Адміністративного наказу, Директор ФАПК є абсолютно незалежним в організації роботи свого офісу. Не існує жодного контрольного або наглядового органу за його/її діяльністю з боку Федерації. Директор ФАПК працює на громадських засадах і отримує лише компенсацію у відповідності із Федеральним законом про відшкодування подорожніх витрат (Bundes-reisekostengesetz). Директор може піти з посади у будь-який час. Однак, його/її можуть звільнити з посади достроково проти його/її волі відповідно до п. 5 Адміністративного наказу та відповідно до секції 24 Закону Німеччини «Про судочинство» (Richtergesetz – DRiG).
Адміністративний наказ закріплює лише посаду директора ФАПК без посади заступника. Тому, ФАПК здатна підтримати лише мінімальний мультидисциплінарний баланс, як того вимагає ФПКПК. Тому Федеральна Агенція у майбутньому буде використовувати можливість залучення висококваліфікованих експертів з різних сфер до участі у інспекціях з метою компенсації будь-яких потенціальних недоліків. Тим не менш, буде вкрай корисно, якщо особи з медичною чи психологічною освітою сформують частину штатного персоналу.
Завдання та повноваження Федеральної Агенції
Завдання та повноваження Федеральної Агенції попередження катувань виписані у Факультативному Протоколі до Конвенції ООН проти катувань і в Адміністративному наказі від 20 листопада 2008 року, які були перенесені до національного закону шляхом прийняття його 26 серпня 2008 року.
З метою попередження катувань та поганого поводження, на Федеральну Агенцію покладено обов’язок відвідувати місця позбавлення волі під федеральною юрисдикцією, а також розробляти рекомендації для органів влади з метою вдосконалення їхньої діяльності. Відповідно до ст. 4 параграфу 1 ФПКПК, це стосується будь-якого місця під юрисдикцією і контролем держави, де особи позбавлені чи можуть бути позбавлені волі, за наказом органу влади, з його вказівки чи мовчазної згоди.
Згідно зі ст. 4 параграфа 2 ФПКПК, для цілей Факультативного протоколу, позбавлення волі означає будь-яку форму затримання чи ув’язнення або поміщення особи у державне чи приватне місце несвободи, яке ця особа не має права залишити без дозволу судового, адміністративного чи іншого органу влади. У Німеччині до таких місць несвободи можна віднести:
• тюрми;
• закриті дільниці психіатричних лікарень;
• камери утримання Федеральних збройних сил;
• установи для тримання осіб, які очікують депортації;
• центри утримання шукачів притулку;
• транзитні зони міжнародних аеропортів;
• поліцейські дільниці;
• соціальні установи для молоді;
• закриті установи для дітей та підлітків;
• геріатричні установи;
• будинки довготривалої соціальної опіки.
Тільки установи Федеральної поліції (Bundespolizei) та Федеральних збройних сил (Bundeswehr) підпадають під дію мандату в цьому контексті.
Повноваження Федеральної агенції випливають з ст. 19 та 20 ФПКПК, та закріплені у п. 3 Адміністративного наказу. У відповідності до ст. 19, ФАПК має право:
• регулярно моніторити спосіб поводження із особами, які позбавлені волі, у місцях несвободи у розумінні ст. 4 ФПКПК з метою, у випадках, де необхідно, підвищення захисту таких осіб від катувань, іншого жорстокого, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження та покарання;
• робити рекомендації відповідним державним органам з метою, у випадках, де необхідно, підвищення захисту таких осіб від катувань, іншого жорстокого, нелюдського та принижуючого поводження та покарання у відповідності із нормами ООН;
• робити пропозиції та спостереження щодо існуючих законів та законопроектів.
У відповідності до ст. 20 ФПКПК, держави-учасниці зобов’язані надати національним превентивним механізмам, якими є ФАПК та Комісії Земель (Länder):
• доступ до будь-якої інформації про кількість позбавлених волі у місцях тримання під вартою, які визначені у ст. 4, а також про кількість таких місць та їх місцезнаходження;
• доступ до будь-якої інформації, яка стосуються поводження із цими особами, а також умов їх тримання;
• доступ до будь-яких місць тримання під вартою, їх споруд та об’єктів;
• можливість проводити приватні бесіди із позбавленими волі особами без свідків, особисто, або за необхідності із перекладачем, а також з будь-якою особою, яка на думку національного превентивного механізму, може надати відповідну інформацію;
• право безперешкодно обирати місця, які вони бажають відвідати й осіб, із якими вони бажають поговорити;
• право встановлювати контакти із Підкомітетом із попередження катувань, відправляти йому інформацію та зустрічатися з ним.
Подальші важливі повноваження та гарантії закріплені у ст. 21 та 22 ФПКПК. Згідно зі ст. 21 параграф 1 ФПКПК, особи, які передають інформацію до ФАПК не можуть бути покарані чи дискриміновані у іншій спосіб. Це положення застосовується незважаючи на те, чи є ця інформація правдивою чи неправдивою, так, наприклад, як передбачено секціями 164 та 185 Кримінального кодексу (StGB) чи призначення дисциплінарного покарання відповідно до секції 102 Закону ФРН «Про тюремні установи» (StVollzG).
Більш того, ст. 21 параграф 2 ФПКПК гарантує захист конфіденційної інформації, яку зібрано Федеральною Агенцією у контексті її роботи. Персональні дані не публікуються без висловленої згоди зацікавленої особи. Також такі дані не можуть бути використані у якості доказів; співробітники Федеральної Агенції не зобов’язані давати свідчення у таких випадках (секція 160 параграф 4 Кримінально-процесуального кодексу [StPO]).
Виконання рекомендацій, наданих Федеральною Агенцією закріплені у ст. 22 ФПКПК, згідно з якою компетентні органи вивчають рекомендації НПМ й вступають у діалог із ним у відношенні можливих заходів з їх здійснення. На практиці це відбувається шляхом заяв на адресу відповідних Міністрів про виконання. У зв’язку із обмеженими ресурсами ФАПК не здатна на практиці негайно перевіряти виконання рекомендацій. Первинно ФАПК покладається на прийняту від Міністерств інформацію про виконання рекомендацій, як на таку, що відповідає дійсності. Тим не менш, ФАПК буде, де це можливо, проводити повторні інспекції, які вона відвідала, для того, щоб самостійно переконатися в тому, що її рекомендації були виконані.
Забезпечення ФАПК персоналом та коштами
ФАПК має на громадських засадах Директора та повноцінний Секретаріат, які розташовані у Вісбадені, Земля Ґессен. Організаційно, ФАПК є частиною Кримінологічного центру (Kriminologische Zentralstelle e.V. – KrimZ), науково-дослідницької федеральної установи. ФАПК використовує існуючу інфраструктуру (наприклад, бібліотеку) Центру та отримує значну підтримку від останнього, особливо, що стосується планування витрат, звітності та персоналу.
Клаус Ланге-Ленгут (Leitender Regierungsdirektor) був призначений на громадських засадах Директором ФАПК Федеральним Міністерством юстиції за погодженням із Федеральними міністерствами оборони та внутрішніх справ 4 грудня 2008 року. Клаус Ланге-Ленгут, який попередньо працював суддею у Берліні, прокурором та високопосадовцем в Адміністрації Сенату Юстиції, був начальником тюрми Берлін-Тегель більш ніж 25 років до виходу на пенсію. Більш того, він є лектором з кримінально-виконавчого права Юридичного факультету Відкритого університету Берліна більш ніж 30 років. Клаус Ланге-Ленгут також надавав експертну підтримку запровадженню інституцій з верховенства права у багатьох країнах східної Європи.
ФАПК фінансується з бюджету Федерального міністерства юстиції. ФАПК у своєму розпорядженні має EUR 100,000.00 щорічно, з яких не більше EUR 10,000.00 можуть бути витрачені на відрядження. Федеральна Агенція отримала додаткову суму у розмірі EUR 50,000.00 з бюджету Федерального міністерства юстиції у грудні 2008, які передбачалися на наступний рік. Фінансування спрямовується у якості державної субсидії для Кримінологічного центру і адмініструється через окремий рахунок.
Оскільки Національна агенція з попередження катувань, Федеральна Агенція з попередження катувань та Комісії Земель у майбутньому мають об’єднати ресурси та персонал, то для цього необхідно укласти угоду між Федерацією та Федеральними Землями, яка і була укладена на 81-й конференції Міністрів юстиції, що відбулася у Гамбурзі 23 — 24 червня 2010 року.
ФАПК наймає на роботу у Секретаріат двох співробітників із неповною занятістю. Це Сара Мохсен, висококваліфікований юрист із додатковою кваліфікацією у сфері міжнародних стандартів захисту прав людини, яка працює на 90 % ставки асистента-дослідника та Джил Вальтріх — фахівець з комунікацій (50 % ставки). Персонал отримує зарплатню відповідно до Колективної Угоди державних службовців (Tarifvertrag für den öffentlichen Dienst – TVöD). Витрати, які виникають у зв’язку із відрядженнями Директора, відшкодовуються відповідно до Федерального Закону «Про відшкодування витрат на відрядження». Директор не отримує жодного іншого винагородження за свою роботу, а здійснює її виключно на громадських засадах.
Робота Федеральної Агенції з попередження катувань
Після призначення Директора ФАПК 20 листопада 2008 року із вступом на посаду 4 грудня 2008 року, відбулися перші дискусії у лютому та березні 2009 року із Комісаром Федерального Парламенту з питань збройних сил, а також з представниками Федерального міністерства внутрішніх справ у Берліні. Кримінологічний центр провів конкур на заміщення посад Секретаріату ФАПК і після його успішного завершення ФАПК розпочав свою роботу у Вісбадені 1 травня 2009 року.
ФАПК мала повністю покладатися на інфраструктуру Кримінологічного центру протягом перших трьох місяців своєї роботи. Це тривало до липня 2009 року, коли приміщення другого поверху по вул. Вікторіяшрассе, 35 можна було використовувати остаточно. Початкове обладнання (включаючи оргтехніку, меблі та канцтовари) було придбано з використання субсидії Федерального міністерства юстиції у розмірі EUR 50,000.00.
Перша робоча зустріч Директора та Секретаріату відбулася у Вісбадені 4 травня 2009 року. На цій зустрічі було з’ясовано організацію роботи офісу, внутрішній розподіл завдань та програма дій на наступні місяці. Цей процес вимагав неабияких зусиль, тому що жодної вказівки до ФАПК не надходило і треба було організувати роботу не використовуючи жодної існуючої моделі.
Більш того, низка основоположних документів для здійснення візитів була розроблена з нуля (включаючи чек-листи із питаннями для інспекційних візитів, розклад візитів, керівництво із проведення). Ці документи було завершено до початку першого інспекційного візиту, який відбувся у серпні 2009 року, і з цього часу слугує основою роботи Агенції. Чек-лист та керівництво довели свою корисність для діяльності ФАПК. Вони були значно розширені у наступні періоди, і кожного разу це підкріплювалося прикладами з практики візитів.
Більш того, ФАПК запустила Інтернет-сайт у липні 2009 року за адресами www.antifolterstelle.de та www.bsvf.de. Інтернет-сайт побудовано таким чином, що у будь-який час у його структуру можна додати результати роботи Об’єднаної Комісії Земель з попередження катувань.
Встановлення контактів з партнерами на національному рівні
ФАПК з самого початку розширювала свої контакти із міністерствами, під юрисдикцією яких є місця несвободи. Було проведено низку переговорів із Федеральним Міністерством юстиції у Берліні. ФАПК взяла участь у підготовці періодичної доповіді Федерального Уряду відповідно до Конвенції ООН проти катувань 9 червня 2009 року.
26 травня 2009 року, ФАПК здійснила інспекційний візит до Поліцейського управління федеральної поліції міжнародного аеропорту Франкфурта-на-Майні на запрошення Федерального міністерства внутрішніх справ. Після цього відбулося ще два візити до установ Федеральних збройних сил, які ініціювало Федеральне міністерство оборони, а саме до казарм Курмарк у Сторкові 8 жовтня 2009 року і до казарм Юліуса Лебера у Берліні 26 листопада 2009 року. Ці візити слугують не лише для роз’яснення цілей та завдань ФАПК для інституцій, які вона відвідує, але і для ліквідації будь-яких упереджень з боку залучених до візитів інституцій. ФАПК відвідала щорічну конференцію начальників гауптвахт Федеральних збройних сил у Фейтшехаймі 19-21 квітня 2010 року.
У перші місяці своєї роботи ФАПК встановила контакти з різноманітними НУО, а також з університетами та різними установами, якій займаються правозахисними справами. Відбулося декілька зустрічей із представниками Німецького інституту прав людини у Берліні. ФАПК встановила контакт із німецьким відділенням Міжнародної амністії, з організаціями, які спостерігають за депортацією, та різними НУО. 4 березня 2010 року, ФАПК отримала можливість презентувати свою роботу керівникові Комітету Федерального парламенту Німеччини з питань прав людини та гуманітарної допомоги Тому Кенігу, а також іншим депутатам.
Участь у дослідницьких проектах не є одним з головних завдань ФАПК. Більш того, ФАПК має обмежений персонал та фінансування на дослідницькі заходи. Тим не менш, ФАПК по мірі своїх можливостей буде робити внесок у розвиток академічних досліджень НПМ. ФАПК відвідала конференцію 1-3 березня 2010 року «Моніторинг прав людини — можливості та обмеження позасудового захисту прав людини», яку провів Центр міждисциплінарних досліджень Університету Білефельда (ZIF). Діяльність ФАПК було описано на презентації превентивної діяльності ФАПК. Директор ФАПК провів переговори із керівництвом Центру прав людини Університету Потсдама.
Діяльність на міжнародному рівні
ФАПК має переконання, що імплементація ФПКПК може бути більш ефективною завдяки міжнародним зв’язкам. Співпраця між національним превентивним механізмом та Підкомітетом з попередження катувань вже описана у ст. ст. 12.c та 20.f ФПКПК. Увага має бути зосереджена на подальшому обміні досвідом та знаннями з іншими національними превентивними механізмами (НПМ), а також із Європейським комітетом з попередження катувань (ЄКПТ). Багатьом НПМ інших країн ФАПК надіслала повідомлення у вересні 2009 і запросила до обміну досвіду. ФАПК відвідав конференцію 5 – 6 листопада 2009 року, організовану Радою Європи та Європейською комісією у співробітництві із Асоціацією з попередження катувань (АПК) у Страсбурзі. У той самий час подія слугувала поштовхом для запуску проекту Ради Європи для покращення взаємодії НПМ, а також з представниками ЄКПТ та Підкомітету з попередження катувань. «Проект НПМ» пропонує усім НПМ можливість зустрітися та запросити міжнародних експертів в рамках регулярних семінарів на відповідні теми.
Директор ФАПК зустрівся із Спеціальним доповідачем ООН з питань катувань, професором, доктором Манфредом Новаком у Берліні, 20 листопада 2009 року. «Круглий стіл про умови тримання у Європейському Союзі», проведений Європейською Комісією у Брюсселі 8 грудня 2009 року відбувся за участі представника ФАПК.
Перша зустріч зі всіма представниками НПМ відбулася в Падуї, 27 – 28 січня 2010 року. Перший семінар на тему «Роль НПМ у попередженні поганого поводження в психіатричних установах» було проведено в Падуї, у березні 2010 року. Наступний семінар «Роль НПМ у захисті основоположних прав людини у поліцейському затриманні», який відвідав асистент дослідника ФАПК, відбувся у червні 2010 року.
Передача інформації та індивідуальних запитів
За перший рік роботи ФАПК отримала 10 письмових, телефонних та електронних звернень чи попереджень від громадян. Запити у більшості своїй стосувалися установ, які знаходяться під юрисдикцією Комісії Земель, левова частка цих звернень стосувалася тюрем. Подальші звернення торкалися діяльності поліції, а також поміщення під варту осіб із психічними розладами у психіатричні заклади. На всі звернення, отримані ФАПК, були відправлені короткі відповіді про те, що запит переспрямовано до Комісії Земель у передбачений законом термін. В окремих випадках заявників повідомили про можливість відправлення їх звернення до Секретаріату ЄКПК.
Виходячи з мандату, ФАПК не має повноважень розглядати індивідуальні скарги громадян чи надавати їм правову допомогу. У кожному випадку Агенція інформує громадян про це у відповіді. Тим не менш, інформація про окремі випадки є вкрай важливою для роботи ФАПК. По-перше, вона є приводом для здійснення інспекційних візитів і може звернути увагу на окремі проблемні питання. Більш того, конкретна інформація та вказівники можуть вплинути на відбір місця для відвідування та супутні пріоритети. ФАПК переглянула структуру Веб-сайту у червні 2010 року, і зараз пропонує спрощену систему зв’язку через контактну форму на сайті. Метою цього є надання громадянам простого механізму подання інформації до ФАПК щодо відповідних фактів на анонімній основі.
Інспекційні візити
ФАПК здійснила 4 візити протягом 2009 – 2010 років до установ Федеральної поліції та 2 до установ Федеральних збройних сил. Перший візит було здійснено до федерального поліцейського управління міжнародного аеропорту Дюссельдорфа 26 серпня 2009 року. ФАПК відвідала федеральну поліцейську дільницю Росток 24-25 листопада, 2009 року, а також федеральне поліцейське управління у Франкфурті-на-Одері 21 січня 2010 року. Відвідування військових частин Федеральних збройних сил у Шпеєрі та Цвайбрюкені відбулися 25 та 26 березня 2010 року.
ФАПК рахує кожний візит до установи як окремий, якщо протягом нього відбулися вступне та заключне обговорення (брифінг та дебрифінг) із керівництвом установи.
Методичні основи та інструменти
ФАПК під час здійснення візитів застосовує усі норми німецького права, включаючи судову практику Верховного та Федеральних судів, а також Федерального конституційного суду. ФАПК все більше і більше включає практику Європейського суду з прав людини, рекомендації Підкомітету ООН з попередження катувань та ЄКПК, при мотивації своїх рекомендацій.
Після початку інспекційної діяльності, ФАПК розробила низку матеріалів по здійсненню візитів. Був розроблений графік візитів, який використовується ФАПК у стратегічному плануванні. Подальші вимоги до планування та реалізації візитів можна віднайти у робочих керівництвах ФАПК. Більш того, в роботі ФАПК використовується перелік питань, який базується на документах Ради Європи і використовується у якості реферативного під час візитів та постійно оновлюється. ФАПК використовує власне розроблену форму по фіксації умов тримання (площа, обладнання, умови тощо) у інспектованих камерах. Задокументована таким чином інформація включається у звіт по візиту. Окрім цього, ФАПК має технічних помічників у вигляді цифрової камери, цифрової рулетки, термометра, вогкоміра), які використовуються у разі необхідності.
Процедура відвідування
Зараз ФАПК все ще попереджає установи про намір здійснити візит за 24-48 годин до початку. Позапланові візити будуть здійснюватися згодом. Працівники ФАПК отримують відповідні посвідчення від Федерального міністерства внутрішніх справ та Федерального міністерства оборони для безперешкодного здійснення ними повноважень під час здійснення позапланових візитів.
Наступний алгоритм візиту став технологією роботи ФАПК. Візит розпочинається з короткої бесіди з керівником установи (брифінг). В ході бесіди, співробітники ФАПК роз’яснюють повноваження та завдання Агенції. Після цього одразу інспектуються безпосередньо місця утримання із перевіркою відповідних документів. Якщо в ході візиту ФАПК виявляє клієнтів таких установ, співробітники Агенції роблять все, аби провести із ними конфіденційні бесіди. Крім інтерв’ю із клієнтами, проводяться інтерв’ю з представниками персоналу установи, церковними служителями та соціальними працівниками. Після закінчення візиту відбувається ще одне обговорення (дебрифінг) з керівником установи чи особою, яка його замінює. Це обговорення слугує основою передачі первинного зворотного зв’язку із керівництвом і з’ясування подальших кроків. Результати візиту повністю відбиваються у внутрішньому звіті. Зовнішні рекомендації відображаються у листах до відповідних міністерств, а також до установ, які були проінспектовані.
За результатами усіх здійснених візитів було розроблено рекомендації, які було взято до уваги відповідними міністерствами та установами. Окремі зміни відбулися одразу під час візитів ФАПК. Агенція завжди отримує швидку і належну реакцію на внесені рекомендації.
У довгостроковій перспективі візити ФАПК будуть слугувати ще й розповсюдженню та укріпленню «кращих практик». Перші успішні візити вже продемонстрували, що діяльність Агенції сприймається усіма залученими відомствами на вкрай високому рівні. Вони також довели, що інспектування місць несвободи незалежним органом насправді веде до покращення умов тримання осіб у таких установах.
