Системних змін в роботі поліції щодо наркоспоживачів останнім часом не відбулося і одним з основних порушень прав наркоспоживачів при затриманні залишається його неоформлення, свідчать результати дослідження, проведеного Харківським інститутом соціальних досліджень (ХІСД) за підтримки Харківської правозахисної групи.
“Найважливіше порушення, з якого все починається – фактично неоформлення затримання як такого: з нього все росте. Якщо людина затримана легально, за процедурою, то в нашому законодавстві є три запобіжника, які гарантують його права: адвокат до першого допиту, можливість отримати медичну допомогу і можливість проінформувати третю сторону про своє затримання”, – сказав директор ХІСД Денис Кобзін, презентуючи результати дослідження на прес-конференції в п’ятницю.
Разом з тим, дослідження показало, що нерідко затримання наркозалежних людей не оформлюється протоколом. “Співробітники поліції в великій кількості випадків маніпулюють статусом затриманого. Людина не оформляється як затримана. Вона оформляється як запрошений, як доставлений або не оформлюється взагалі. Відповідно, він не може претендувати на адвоката, на можливість зробити дзвінок, на медичну допомогу і це робить його становище дуже вразливим: з ним можна зробити що завгодно”, – сказав Д.Кобзін.
За даними опитування, проведеного серед наркоспоживачів-засуджених, в тих випадках, коли затримання оформлялося офіційно, протокол складався відразу ж трохи більше, ніж в третині випадків (38,1%). Майже стільки ж (37,3%) протоколів співробітники поліції оформляли через добу і більше після затримання. Кожен четвертий (24,6%) протокол був оформлений через кілька годин після затримання.
При цьому переважна більшість респондентів (70,2%) не мали можливості зустрітися з адвокатом до першого допиту. Більше половини (56,4%) опитаних взагалі не були проінформовані про свої права під час затримання і не знали, що мають право на безкоштовного адвоката. Про ці права був проінформований лише кожен десятий (10,7%). Трохи більше респондентів поінформували про право знати причини затримання (17,9%) і праві проінформувати про нього родичів (12,9%).
Д.КОБЗІН зазначив також, що поліція нерідко порушує право затриманих наркоспоживачів на медичну допомогу. “У наркоспоживачів, як правило, багато хронічних захворювань. Крім того вони можуть банально страждати від абстиненції. Поліція нерідко використовує це для маніпулювання”, – сказав він.
Так, за даними опитування, майже кожен четвертий (23,2%) отримував медичну допомогу тільки після виконання вимог поліції, а кожен шостий (17,4%) – із запізненням.
Автори дослідження також відзначають відносно новий вид порушень прав наркоспоживачів з боку поліції – незаконний збір персональних даних наркоспоживачів, які проходять реабілітацію або отримують замісну терапію. Ці дані використовуються для складання неофіційних реєстрів наркоспоживачів, які згодом стають основою для їх переслідування, в т.ч. і кримінального.
Разом з тим, в ході опитування було зафіксовано зниження загального рівня насильства поліцейських щодо наркоспоживачів. “Наркоспоживачі, яких ми опитували, вказують, що загальний рівень насильства поліцейських щодо них дещо знизився. Звичайний поліцейський, з яким вони стикаються на вулиці зараз ввічливіше, він рідше вдається до таких незаконних практик як незаконний огляд, тощо Але це не означає, що ці практики зовсім зникли”, – сказав Д.Кобзин.
Опитані пов’язують ці зміни з реформою патрульної поліції і новим Кримінальним процесуальним кодексом.
Для вирішення проблеми дискримінації наркоспоживачів при їх контактах з поліцією автори дослідження рекомендують, зокрема, посилити незалежний контроль за діями поліції, поліпшити відбір і службову підготовку співробітників Національної поліції України, відмовитися від застарілої системи показників в роботі поліції, а також забезпечити доступ затриманих до безкоштовної правової допомоги до першого допиту і до медичної допомоги, в т.ч. і наркологічної, якщо цього вимагає стан затриманого.
Дослідження проводилося в 9 областях України: Харківській, Донецькій, Полтавській, Одеській, Миколаївській, Сумській, Львівській, Чернівецькій, Київській. Для його проведення використовувалися як якісні, так і кількісні методи: опитування 200 респондентів, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі методом структурованого інтерв’ю за місцем відбування покарання (ДВК №54 та №43 в Харківській області, ДВК №64 в Полтавській області), проведення фокус -груп та індивідуальних напівструктурованих інтерв’ю експертів, що стикалися з проблемою обмеження доступу наркоспоживачів до правосуддя в поліції (поліцейських, адвокатів, працівників прокуратури, представників громадських організацій, суддів). Також проводилися інтерв’ю наркоспоживачів, що мали контакт з поліцією в період з 2013 року, аналіз відомчої статистики МВС і ГПУ, пов’язаної зі злочинами в сфері протидії наркозлочинності та дотриманням співробітниками міліції прав людини.
